Син привів до нас свою дівчину знайомитись, бо зібрався одружуватися. Показала майбутня невістка не лише свій яскравий зовнішній вигляд, але і свій примхливий характер. Хоч вона мені і не сподобалася, та виду я не подала, стала припрошувати їх до столу, сама бігаю, накладаю страви, щоб все тепленьке було. І так, мимохідь, я попросила Аліну, щоб вона допомогла мені розкласти серветки і столові прибори. А вона як глянула на мене з-під своїх накладених вій, і каже, що це не дуже гарно гостей змушувати щось робити. Я від несподіванки ледь тарілку з голубцями не упустила на підлогу. Оце так відповідь, нічого не скажеш

– Я це їсти не буду, – сказала Аліна, моя майбутня невістка, і відсунула тарілку. За весь вечір Аліна з’їла лише один бутерброд з прошуто, і випила чай. І це […]

Син мене якось набрав. – Мамо, ти коли відпустку братимеш в цьому році? Я така здивована була, що й не знала, що йому відповісти. – Миколо, ну що ти таке кажеш? Яка відпустка? Я ж вже 5 місяців, як роботи не маю, я ж на пенсію вийшла вже давно, синочку мій. Андрій довго мовчав, потім виправдовувався і поклав телефон. Я сама сіла, подумала добре, вирішила таки набрати його і ще про заповіт розповісти, щоб потім не було ніяких образ

А я донечці своїй кажу, Наталю, подивися, здається, у мене з телефоном щось не те! – розповідає 65-річна Ніна Андріївна. – Миколі ніяк не можу додзвонитися майже два тижні вже! […]

— Мамо, та визначся ти вже, дитина в пелені це погано чи те, що старою дівою залишуся! – реготала Карина. А Ніна Юріївна ображалася ще сильніше, адже дочка і чоловік її претензії пропускали повз вуха. А вона так намагалася бути всім корисною і потрібною. Ніна Юріївна завжди була в батьківському комітеті, а ще старшою по під’їзду і по будинку, головною в їхньому садівничому товаристві. Загалом, поєднувала безліч посад і майже ніколи цим не обтяжувалася

— Не забудь, у мене в суботу ювілей! – у сотий раз нагадала Ніна Юріївна своїй доньці Карині. – Приїжджайте раніше, до основних гостей. — Мамо, та пам’ятаю я все, […]

Так як дівчина заваrітніла, хлопець пошkодував її і одружився на ній. Тільки через 40 років він зрозумів найголовніше, що не зміг зрозуміти всі ці роки.

Я виросла у великому місті. Наша квартира знаходилась у двоповерховому будинку. З сусідами ми товаришували, у теплу пору столи у двір виносили і разом веселилися. Було радісно та весело, завжди […]

— Дивись, Лілько, – осадила її якось сусідка по парті, Марина, – Ось приведе мамка тобі вітчима, будеш знати! — А хто це? – здивувалася дівчинка, яка вперше почула дивне слово. — Вітчим – це такий страшний чужий дядько, якого мама замість татка твого знайде і до вас жити приведе! – зі знанням справи розповідала Маринка, у якої вітчим уже був

Коли пішов батько, Лілі було сім. Вона вважала себе зовсім дорослою, адже вже ходила до школи, ну і що, що тільки в перший клас. З батьком у Лілі були складні […]

Якось в неділю до нас прийшла сваха, мама моєї невістки. Було це з самого ранку, і вони думали, що я ще сплю. Говорили вони не дуже тихо, тому мені вдалося почути їхню розмову. – Яка ж ця італійська кава таки смачна! Донечко, дай мені додому кілька пачок, поки сваха спить, – каже невістці її мама. Мені це не сподобалося, але я слухала далі. – І чого вона сюди приперлася? Хіба сама не розуміє, що вона заважає вам, молодим. Хай би відразу йшла в свою стару хату, і не крутилася б тут у вас під носом, – висловлювала свої думки вголос сваха, попиваючи мою італійську каву, сидячи на моєму кріслі, і зрештою, в моїй хаті

– То такий жарт, чи ти щось переплутала, мамо? – питає мене з нотками претензій син. Я вдаю, що нічого не розумію, хоча чудово усвідомлюю, що саме його так розізлило. […]

Ірино, нема чого сидіти вдома з дитиною. Нам грошей не хватає. То ж, давай, щось та й шукай, – сказав мені чоловік. Щоб ви розуміли, нашому Дмитрику лише рочок. – А з сином хто сидітиме? Про це ти подумав?, – злісно відповіла я. Але Юра і тут не розгубився. В допомогу нашій сім’ї прийде не моя мама чи свекруха, а старенька бабуся Юри, яка ледь не з паличкою ходить. А я знала, що цей декрет так закінчиться. Як у воду дивилася

– Ірино, нема чого сидіти вдома з дитиною. Нам грошей не хватає. То ж, давай, щось та й шукай, – сказав мені чоловік. Щоб ви розуміли, нашому Дмитрику лише рочок. […]

Я ж бачила що Люба мені хоче щось сказати, мнеться. Принесла пиріжки свої домашні, каже: – Що ти в тій своїй Франції їла нормального за 20 років? Равликів своїх, чи ще там що. Хоч годувати тебе тепер нормально будемо. Ось диви, які пухкі вийшли! Це ж ще за рецептом бабусі нашої. Пам’ятаєш, як ми любили їх в дитинстві! Для тебе, Оленко, старалася. Я про що хочу поговорити, сестричко. Ти ж знаєш, Марта моя вже дитину чекає, а жити молодим ніде, орендують собі ту квартиру однокімнатну. Тобі той будинок все рівно не треба, ти з грошима у нас, квартиру маєш яку ось розкішну. Я би на твоєму місці відмовилася від твоєї долі спадщини, а я би його тоді продала, та між дітьми трохи грошей поділила, та Марті на перший внесок на двокімнатну квартиру дала би. Доглядальниць батькам оплачувала я

Моя родина з немаленького райцентру під Києвом. Ми з сестрою виросли в своєму будинку в приватному секторі нашого міста. Це наш родовий будинок по татовій лінії. Батьки у нас були […]

Чимало років тому Ольгу залишив чоловік, він сам подав на розлучення і пішов до іншої, яка вже чекала дитину. Хоча для Ольги це було великою несподіванкою, але вона, з сумом, підписала всі документи, нічого не просила в чоловіка залишити їй, лише хотіла, щоб він до сина приходив, мовляв, заради дитини усе. Олег добре облаштувався в новому домі, але й про колишню дружину не забував, бігав до неї щовихідних і ночувати міг залишитися. Сусіди і родичі усі були в подиві, але в Ольги на колишнього чоловіка вже свої плани були

Ольга весь час була дуже доброю господинею та зразковою дружиною, у всьому вона знала толк, куди не глянь, за собою стежила теж відмінно. Не збагнути зовсім, чого її чоловікові ще […]

У Галі не стало батька. Вони з чоловіком Стасом вирішили продати його хату в селі. Вони приїхали туди, віддали сусідам речі, які тим сподобалися. Решту викинули, щось, правда, забрали собі… Стас виносив з дому пакети, а Галя стояла біля машини. – Ну що так довго? – запитала вона чоловіка. – Галю, іди краще і подивися, чи не забув я чогось! – відповів дружині Стас. Галя пішла в хату. Вона замкнула будинок і підійшла до машини. Через дорогу стояв якийсь чоловік і дивився на неї. Галя глянула на нього, і застигла від несподіваної здогадки

Після того, як не стало батька Галі, вони з чоловіком Станіславом вирішили продати хату в селі. Галя чекала дитину, потрібні були гроші, щоб купити квартиру побільше. Стояв теплий вересень. Галя […]