Рубрика: Людина
Через два місяці у нас має відбутися весілля. Майже все готове: сукня, ресторан, машини
Ми з Петром познайомилися ще в університеті і зустрічалися чотири роки. Після того як отримали дипломи, він зробив мені пропозицію. Через місяць повинне відбутися весілля, і я вже була в […]
— Так повірити не можу, тітка та каже, що у неї знайома в паспортному столі працювала, так у нашої Ларисочки давно вже закордонний паспорт є! Що вона не в селі, а в Туреччині щороку відпочиває, уявляєш, Клава? І що у Ларочки нашої багаті коханці жили, що від дружин нібито у відрядження їхали, а самі, значить, у нашої Ларочки прохолоджувалися
Наша Тетяна Петрівна, сусідка, як шалена, дзвонила у двері до Ніни, мало не вибиваючи їх. Вона навіть грюкала кулаками, бо новина, яку вона щойно дізналася, просто розпирала її! — Відчиняй, […]
– Бачити тебе не хочу, мамо! Ти вкрала у нас квартиру! – Вкрала? От ти довбешка! Я тебе від цієї розведеної рятую! – палко заперечила Валентина. – Я ж для тебе намагалася!
– Бачити тебе не хочу, мамо! Ти вкрала у нас квартиру! – Вкрала? От ти довбешка! Я тебе від цієї розведеної рятую! – палко заперечила Валентина. – Я ж для […]
— Ділити ми нічого не будемо. Квартира моя, дошлюбна, машина теж. Собаку тим паче не віддам. Хоч завели його у шлюбі, це моя душа. — Та мені начхати на нього. Забирай. А ось машину з квартирою я поділив би
Той вечір розділив життя Наташі на “до і після”. — Розумієш, Наташа, Я зустрів іншу. Ми з нею ідеально підійшли одне одному. Романтика! Не те що у нас з тобою: […]
– Юлька – гарна, вона відкрита, емоційна. – Якби ми одружилися, я б, напевно, зміг би з нею жити. Але мені в ній чогось не вистачало! От знаєш, таке почуття буває, коли підпливаєш до берега, опускаєш ноги, думаєш, що зараз на дно встанеш, а дна немає. Нема чогось, що має бути, – спробував пояснити Ярослав
Ярослав одягнув білу у синю смужку футболку і подивився на себе у дзеркало. Подумав, зняв і надів іншу – бежеву з якимось написом англійською мовою. Потім відчинив двері й покликав […]
Він приходив туди щодня, сірий кіт з очима кольору дощового неба спокійно сидів під табличкою з розкладом, у тіні якої ставав майже непомітним для натовпу пасажирів, що поспішали. Він не просив уваги, не крутився біля ніг. Він просто чекав
Він приходив туди щодня, сірий кіт з очима кольору дощового неба спокійно сидів під табличкою з розкладом, у тіні якої ставав майже непомітним для натовпу пасажирів, що поспішали. Він не […]
Василю, ти ж свій, брат рідний… Допоможи. Я знаю, в тебе є, – просила Надя, схрещувала руки, ніби благала не просто про гроші, а про останню надію. Василь мовчав. Йому важко було чути це з вуст рідної сестри. Надя – молодша на чотири роки. Разом зростали: він – тихий, відповідальний, вона – говірка і трохи легковажна. Завжди знала, як вмовити маму, як обернути щось на свою користь. Але Василь не ображався. Навпаки – допомагав, покривав її витівки, давав свою порцію цукерок
– Василю, ти ж свій, брат рідний… Допоможи. Я знаю, в тебе є, – просила Надя, схрещувала руки, ніби благала не просто про гроші, а про останню надію. Василь мовчав. […]
Зять зайшов у квартиру тещі, зняв рюкзак із плеча й повідомив: — А я до вас пожити приїхав
Зять зайшов у квартиру тещі, зняв рюкзак із плеча й повідомив: — А я до вас пожити приїхав. — Добрий день, мамо, — сказав Славко, переступаючи поріг із похідним рюкзаком […]
Свекруха переїхала до нас лише на короткий час. Вона одразу ж переклала мої вишиті рушники і взялася перемивати весь посуд. Я почала ходити навшпиньки по власній квартирі
Свекруха переїхала до нас лише на короткий час. Вона одразу ж переклала мої вишиті рушники і взялася перемивати весь посуд. Я почала ходити навшпиньки по власній квартирі. Почувалася чужим гостем. […]
Свекруха запросила нас до себе. Син вередував, і я вирішила з ним піти додому раніше. Тут свекруха і почала ображати мене.
Ми з чоловіком одружені п’ять років. У нас двоє дітей: чотирирічна дочка і однорічний син. Живемо в його з матір’ю квартирі. Сама свекруха живе зі своїм другим чоловіком і їх […]