Рубрика: Людина
— Купила м’ясо? — запитав він замість «дякую». — Купила. І твій улюблений сир. — Чудово. Поїхали, їсти хочу. Він пішов до зупинки, навіть не запропонувавши допомогти з сумками. Наталка потяглася слідом. У маршрутці він сів біля вікна, вона — поруч, притискаючи пакети колінами
— Наталко, він знову не заплатив за себе? Оленка стояла біля каси, похитуючи головою. У руках у Наталки був чек на три тисячі гривень. Продукти на тиждень. Для двох, хоча […]
Ну що, мамо? – Віра тисла. – Хай вже буде село. Повітря чисте, курей заведемо. А квартира – не переживай, не хочеш продавати – запишемо на онука. Твого ж, не чужого. Олена мовчки погодилась. Мовчки зібрала речі, віддала ключі, поставила підпис там, де сказала Віра. Переїхала в їхній старий дім у селі, де колись жили батьки з дідом. Порожній, від сирості пахне, ремонту не було багато років. Але Віра пообіцяла – “Поступово все зробимо”. На перших порах Олена ще чекала: онуки, теплі слова, може, разом щось посадять. Але Віра рідко приходила, онуки забігали лиш по цукерки. У неї ж справи, діти, робота
Віра завжди була не на свій вік серйозна і ділова. Ще з юності все розкладала по поличках – речі, справи, це стосувалося також і людей. І свою маму Олену – […]
– Василю, що ти диван пролежуєш? Там Катерина спадок отримала пристойний, так черга з кавалерів вже вишикувалася! А ти, як завжди, – пасеш крайніх! – Сповістила захекана мати
Василь лежав на дивані перед телевізором – сьогодні неділя, на роботу не треба поспішати. Щоправда, мати просила скосити на подвір’ї траву. Вася обіцяв, але йому було ліньки вставати з дивана, […]
Лідо, я не хочу, щоб твоя мама бувала у мене в домі. Той факт, що ти вийшла заміж за мого сина, не робить твою маму моєю родичкою. Буде у вас своя квартира — туди й запрошуй, а до мене не треба. Хочеш з мамою відсвяткувати день народження — йдіть до неї з чоловіком
— Місяці зо два залишилось, принаймні, нам так обіцяють, — каже Ліда подрузі, втомлено зітхаючи. — Біда в тому, що ці два місяці чи трохи більше якось треба ще прожити, […]
— Вже обом пора до землі звикати, а вони все складають і складають грошенята! І чахнуть над своїми статками. Син єдиний, онуки… Ми всі тулимося в тісноті, а вони жадібні! — все бурчала Еля. — Про що можна мріяти в сімдесят років?! Живі-здорові, та й гаразд! Прямо молодяться, старі ж уже, що один, що інша. І які ж, га? Удають, що не розуміють, про що я кажу! Глухими прикидаються
— Бісять мене мої свекри! Не розумію, як можна такими бути?! — кипить Еля. — Елю, заспокойся… — намагається вгамувати подругу Аня. — Не заспокоюсь! Мої батьки допомогти не можуть, […]
Я купила собі шкарпетки. Дві пари за 48 гривень – зі знижкою. І Петро образився. – Без попередження? – спитав він, поклавши чеки на стіл, ніби щойно провів ревізію в податковій
Я купила собі шкарпетки. Дві пари за 48 гривень – зі знижкою. І Петро образився. – Без попередження? – спитав він, поклавши чеки на стіл, ніби щойно провів ревізію в […]
«Мамо, мамуся приїхала» – тільки й міг думати Андрійко на бігу. Але Люба вийшла з автобуса не одна, – поряд з нею йшов повненький чоловік, у світло-сірому костюмі.Він йшов поряд з матір’ю, розмахуючи портфелем, і був схожий на начальника. Андрійко підбіг до матері та схопив її за руку, радісно заглядаючи у вічі.
Андрійко побачив автобус, що наближається по сільській дорозі, і, кинувши м’яч, побіг до зупинки щосили. Клітчаста сорочка розстебнулася, світле волосся здіймалося від вітру. «Мамо, мамуся приїхала» – тільки й міг […]
Після чергового приїзду Федір повідомив Наталії, що покохав іншу і йде. Наталя кинулася йому в ноги: » Не забирай дітей, я без них пропаду ».» Так я і не збирався, навіщо вони мені, ти їх мати на законних підставах. Залишаю вам квартиру, як придане. Але обіцяй, що будеш синам говорити, що у них хороший батько ».
Ніколи не знаєш, як складеться твоє життя, але завжди сподіваєшся на краще. Федір і Маша жили в законному шлюбі вже 5 років, за цей час у них народився син Міша. […]
– Бабусю твою ми на весілля не запросимо. Я думала, ти зрозумієш, і не доведеться тобі прямо говорити. Ну справді, Олег! Ти серйозно хочеш, щоб вона там була? Тільки осоромить нас! Де вона, село, а де ми?
– Христино, ти списком гостей мені цим тицяєш у ніс вже котрий день. Я його глянув одразу, як тільки ти показала. І нічого не змінилося. Ти мою бабусю не внесла. […]
Оленка й Світлана були рідними сестрами, але такими різними, як день і ніч. Оленка – тиха, домашня, з дитинства любила готувати, поралась на городі, мріяла про весілля в сільській церкві, про дітей і господарство. А Світлана – метка, розумна, завжди тяглася до світу: читала книжки, вчилася, а потім першою в селі зібрала речі й подалася на заробітки в Польщу.
Оленка й Світлана були рідними сестрами, але такими різними, як день і ніч. Оленка – тиха, домашня, з дитинства любила готувати, поралась на городі, мріяла про весілля в сільській церкві, […]