Рубрика: Людина
Отримавши пенсію, я відразу ж поспішила до магазину за продуктами. Дорогою додому раптом почалася злива. І тут, несподівано, над моєю головою з’явилася парасолька.
Той день розпочався для мене з особливо приємного відчуття — я щойно отримала свою пенсію. Зранку швиденько попрямувала до магазину, щоб запастися необхідними продуктами на тиждень. Коли я вийшла з […]
У селі завжди так повелося: будинок залишається тій дитині, яка доглядає за батьками. Так вважав і Петро. Він роками піклувався про матір і батька, жив разом із ними, ремонтував стареньку хату.
У селі завжди було заведено так: хто доглядає за батьками, тому і дістається будинок. Петро з родиною давно жив у рідній хаті. Його старший брат Олексій одружився з жінкою з […]
Повернувшись додому раніше, ніж зазвичай, я випадково підслухала розмову чоловіка і свекрухи
Я завжди вважала, що мені пощастило з самого народження. Я виросла в сім’ї підприємців і ніколи нічого не потребувала. Після закінчення школи батьки влаштували мене до престижного університету, а потім […]
І взагалі, це онуки твої. Невже через твою жадібність діти позбудуться бабусі? — Ой, що ти, що ти! – вигукувала бабуся. – Мені ж не шкода… — Ну, а чому тоді ти прибідняєшся? – перебила її донька, не даючи договорити, що грошей до пенсії в неї не так багато залишилося. – Куди ти всю пенсію діваєш? Інші бабусі, он, онукам телефони купують, а ти сосисок із хлібом купити не можеш
Усі її звали бабуся. Не баба Шура, не Олександра Павлівна. Просто бабуся. Було в неї двоє дітей. Синок, Андрюшенька, сорока п’яти років, та донька – Іринка, трохи молодша за брата. […]
— Людмило, це Галя, моя дівчина! Ми з нею чекаємо дитину. І вона житиме тут, поки ти не з’їдеш, – набравшись хоробрості, видавив із себе чоловік. — Це хто ж тебе в дитинстві так упустив, що ти геть з глузду з’їхав? – сплеснула руками Люда, очманіла від такої заяви. Мало того що чоловік завів собі коханку, так він її додому до них притягнув, з животом, та ще й господиню дому виганяє
— Тихо! Ти дружину розбудиш! – шепнув Вася Галі, пробираючись до кімнати темним коридором. — Колишню дружину! – Галя ткнула Васю вбік. — Майбутню колишню дружину. Ми ще не розлучилися! […]
Леонід хотів вийти, але подумав, що назад кішка може його і не пустити, а будити Гришу йому не хотілося. Гаразд — посиджу ще півгодини, — вирішив він, і притулився до дверей кабіни. Посидівши трохи, він знову задрімав
Леонід почув, як дзвонить телефон. Номер був незнайомий, але голос він упізнав одразу. — Привіт, Дмитро! — Ти взагалі де, Леоніде? — Ну не в раю, це сто відсотків, але близько того! — […]
«А що у нас на вечерю?»: Запитав «наречений», прийшовши на побачення з гвоздикою та у спортивних штанах
— Олено, ти вже п’ять років без стосунків. Скільки можна чекати з моря погоди? Давай я тебе з братом познайомлю. Чудовий чоловік, 35 років, без шкідливих звичок, без минулих шлюбів […]
Дочки підросли, а я змушена ховати від них своє взуття
От ніби радіти треба, що твої діти нарешті стали підлітками і більше не вимагають стільки уваги. А я просто за голову хапаюся. У мене дві доньки-близнята, їм уже по дванадцять […]
— Ксюня. У вас моя Ксюня. Собачка. Маленька… Можна я приїду. Подивлюся? Я вже й не сподівався її знайти… Він щось іще говорив, а в мене серце так бабахало, що я нічого не чула… Віддати Чудо? Нізащо! Як я без неї? І наче відгукнувшись на мої думки, намалювався Чудовисько і вкусив мене за п’яту. Мовляв, ти чого? Я ж із тобою залишуся
Сергій пішов, нічого не пояснивши. Це третій чоловік, який кидає мене. Ось так, нічого не сказавши. Не поговоривши. Так, чорт забирай, ми ввечері займалися коханням і вранці планували відпустку! А […]
Підходячи до будинку, Єгор Васильович почув уже не писк, а наполегливий гучний плач. — Ось і молоко. – Він поспішно увійшов до кімнати. На ліжку, як і раніше, лежав рожевий згорток, поруч стояла сумка, яку Єгор Васильович до цього не помітив, ось тільки Василини в кімнаті не було. Єгор Васильович розгублено заглянув у сумку, серед нечисленних речей лежала дитяча пляшечка
— Єгоре Васильовичу, доброго ранку. У дверному отворі з’явилася сусідка Люба, але Єгор Васильович цього не помітив. Підперши підборіддя руками, він задумливо дивився у вікно. Люба ж, швидким поглядом оцінивши […]