Борис переїхав жити в село. Його песик Дейк спав на веранді. В хату Борис його не пускав. Раптом серед ночі собачка почав щось хвилюватися. Чоловік вирішив випустити його. Дейк побіг у бік лісу. – Куди тебе понесло? – подумав Борис. Песик повернувся і ніби почав кликати господаря. – Гаразд, ліхтарик тільки візьму… – пробурмотів Борис. У яру біля лісу хтось борсався. Усе затихло, коли Борис посвітив туди. Нічого не було видно. Дивно. Борис хотів уже йти назад, але Дейк стрибнув униз. – Іди, іди, чого тобі треба?! – почувся голос. – Хто це? – Борис не розумів, що там робиться

Борис з’явився на селі несподівано, напередодні Великодня. Нових мешканців місцеві остерігалися. Мало, що за пройдисвіт може бути. Борис оселився в домі свого діда на самій околиці біля лісу, але всі […]

Я вчора була в Зоськи на гостині. Так там Іван такі ремонти поробив. Мало того, що сам з сім’єю в замку живе, ще й про батьків не забуває. Ти б поїхав Петре, подивився, як люди жити можуть. Не те, що ви, все життя на моїй шиї сидите. Так і не спромоглися ви біля мене економити і щось своє придбати, – сказала нам свекруха. Я не витримала, бо всі ці роки я пам’ятала той день, коли в Петра вже були зібрані чемодани, щоб на заробітки з тим Іваном їхати. Але ж свекруха такий цирк влаштувала, що ніхто нікуди не поїхав

– Я вчора була в Зоськи на гостині. Так там Іван такі ремонти поробив. Мало того, що сам з сім’єю в замку живе, ще й про батьків не забуває. Ти […]

Вікторія думала, що Роман буде хорошим чоловіком. Він працював, не гуляв. Те, що ніколи не вів розмов про майбутнє, то Вікторія теж вважала плюсом. – Не фантазер, – думала вона. Роман уже був якось одружений. Про причину розлучення ніколи не розповідав. Вікторія рахувала, що це добре. Не говорить про людей значить погано… Роман переїхав до неї. Якось Вікторія занедужала. Перший день чоловік просто не заходив у кімнату дружини. А наступного дня влаштував сварку: – Ти лежиш, а вдома поїсти нема чого! Як я можу сина в такі умови привезти? Вікторія аж поперхнулася від почутого

Вікторія нервово робила в квартирі генеральне прибирання. Хотілося змити будь-яку присутність чоловіка в квартирі, навіть хотілося змінити шпалери. Ось як любила чоловіка шалено, так зараз хотілося зтерти спогади про його […]

Бачив Бог, я не планувала усього того, що сталося далі. Але, напевно, все саме так і мало бути. Я поїхала на курорт і там я познайомилася з одним дуже хорошим чоловіком. Ярослав відразу мені видався рідним, ми з ним лише познайомилися, а мені здавалося, що я знаю його все своє життя. І я йому приглянулася, бо щовечора кликав мене гуляти в місцевий парк. Я спочатку навіть не знала, про що маю з ним говорити, я ж на побачення ходила останній раз 40 років тому. Приїхала я додому окрилена, син з невісткою відразу це помітили. І навіть встигли мене засмутити, бо за ці два тижні, що мене не було вдома, на нашому подвір’ї не було нічого зроблено. Впевнена, що вони це мені на зло так зробили

– Сину, не буде мене два тижні вдома. Впораєтеся з Соломією самі по господарству? – питаю я сина. – Не буде вдома. А де ти будеш? – здивовано запитав син, […]

Тамара Василівна нарізала гарбуз біля ґанку літньої кухні. – Бог в поміч, хазяйко! – гукнув її сусід Степан Петрович. – Дякую, – сказала жінка. – Як життя, як справи? – У прокурора справи, а в мене так – дрібнички, – сказав гість. – Тамаро Василівно, випиши мені таблеток якихось, кашель дістав, все літо кхи, та кхи. Тамара Василівна поклала гарбуз, підійшла до гостя, придивилася. – Ну що ж, послухати тебе я можу, – сказала вона. – Ходімо в хату… – Не знаю, чисто, – жінка тільки розвела руками, після того як обстежила Степана Петровича. Гість подякував Тамарі Василівні і раптом поліз у кишеню. Жінка ахнула від побаченого

– Скільки коштує посилка? – Степан Петрович округлив очі і, зваживши рукою невелику картонну коробку, недбало поставив її на стійку. – Обманули тебе, Зіно, а ти й рада. Черга у […]

Мама весь час виховувала мене одна, адже з татом вони розлучилися, коли я була ще зовсім маленька. Але він ніколи мене не забував, завжди давав мені гроші, платив аліменти вчасно, хоча ми бачилися зрідка. А на весілля тато подарував мені ключі від двокімнатної квартири, він досі сам і нікого в нього немає. Мама дуже розсердилася встала з-за столу і стала виправдовуватися перед родиною

Батьки Марини розлучилися ще майже 20 років тому. Але, як би там не було, тато рідний з життя дочки ніколи не зникав, він завжди справно і вчасно платив аліменти, допомагав […]

Ніна пройшла. Як не дивно, було дуже бідненько, але чисто. Ніде нічого не валялося, посуд був вимитий, підлога теж не була брудною. Та й халат на ній був чистий, хоч і старенький з відірваними ґудзиками

Ніна поспішала додому. Уже десята година вечора, хотілося швидше дістатися дому, повечеряти й лягти спати. Втомилася сьогодні. Чоловік удома вже, вечеря готова, син нагодований. Ніна працювала в невеликій перукарні й […]

— Тату, а як же Новий рік без телевізора – несміливо запитав син, але батько не почув, або зробив вигляд, що не чує. Він діловито зібрав свої речі, і по-старому замотав телевізор покривалом, стягнувши його з ліжка. Дружина дивилася невидячими очима слідом, а син розгублено смикав рукав її халата: — Мамо, а як же Новий рік, і канікули без телевізора

— Привіт, Дімо, це тато! — Який тато? — Що значить, який, твій рідний, справжній. — Кравчук чи що? — Він, Андрій Михайлович, власною персоною. Прошу любити і поважати. — […]

— А я вам мамку нову привіз! У хаті ще все мамою пахло, ми ще в платтячках ходили, зшитих і випраних її руками, а він нам уже нову маму знайшов

Я осиротіла в шість років. Нас у мами вже було дві дівчинки, а у мами мала з’явитися третя дитина. Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як […]

Сергій з Лідою всиновила синочка Іванка. Спочатку все було добре, але потім Сергій почав нервувати. – Аж надто ти з ним вже пораєшся, – якось сказав він. – Який виросте, такий і виросте. Ліда образилася, і з тих слів пішла в них сварка… Минуло трохи більше року і чоловік поїхав від Ліди до своїх батьків в іншу область. Потім вони оформили розлучення, і при розподілі майна Сергій забрав собі машину, і внесок із депозиту в банку. Ліда важко переживала розставання, розуміючи це як зраду. – Проміняла ти мене на чужого хлопця… – сказав Сергій Ліді, їдучи. – Грайся тепер. Ліда застигла від почутого

Подружня пара Ковальчуків була звичайною у селі. Ось тільки одне затьмарювало їхнє сімейне життя: не було дітей. Довго Ліда сподівалася завагітніти та так і не змогла. Чоловік Сергій із роками […]