Рубрика: Людина
Коли Ірина сказала, що подає на розлучення, то всі родичі її вмовляли залишатися з чоловіком і берегти свою сім’ю, адже таку добру та спокійну людину, як Олег, вона більше не знайде. Всі знайомі перешіптувалася, що вона до іншого йде. Але Ірина була сама, нікого в неї не було, та родині просто сказати правду вона не могла
Одного вечора, після повернення з роботи, Ірина не стала робити зауваження своєму чоловікові, як вона це робила ледве не щодня останнім часом. Вона просто мовчки зібрала усі свої найнеобхідніші речі […]
— Чого ти, матір, злишся? Так, дитина є у Діни, то це хіба привід не приймати її в сім’ю!? — Звичайно це привід, ще який привід! Спалахнула в гніві Валентина Миколаївна, так звана наречена сина мала позашлюбну дитину, і тепер намагалася нав’язати її Роману. — Це чужа дитина, розумієш, чужа
— Валюшо, я тут продуктів накупив, стіл будемо накривати, син сьогодні наречену приведе знайомитися! Федір сяяв як червоне сонечко, лисина виблискувала, відбиваючи світло від лампочки в передпокої. Він простягнув битком […]
Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. Прийшлось мені дивитися на цю Віку, яка наминала канапки з червоної риби, яку вчора купив мій чоловік, бо в неділю планувались гості – рідна сестра з села приїжджає. – Доброго ранку!, – сказала я, хоча прекрасно знала, що Віка навіть якщо і щось скаже, то це буде невиразне бурчання. – Доброго!, – таки відповіла дівчина і повернула голову до вікна, де в той час знявся сильний вітер. Я набрала води і повернулася в свою кімнату. До години часу Віка керувала на кухні, але якщо ви думаєте, що вона для всіх готувала сніданок, то ви помиляєтесь
Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. В цей день була магнітна буря, на яку я дуже реагую, тому без певного препарату не обходиться. Якби ж не ця […]
Юля з Марійкою пішли в кіно. – Ну що, як тобі фільм? – запитала подругу Марійка. – Мені здається, щось перемудрили з сюжетом. – Мені теж не дуже сподобалося, – відповіла Юля. – Юлю, ти щось сама не своя, – сказала подруга. – Все гаразд у тебе? – Так, просто почуваюся не дуже, – сказала Юля. – Слухай, Марійко, я, мабуть, не піду сьогодні вже нікуди… Подружки попрощалися. Юля пішла спочатку в парк, а потім додому. Дівчина зайшла в квартиру. У вітальні її бабуся Валя дивилася телевізор. Юля сіла поруч зі старенькою. – Бабусю, я з тобою новини подивлюся, гаразд? – сказала вона. Баба Валя аж застигла від здивування
Юля лежала на ліжку, заплющивши очі, але заснути ніяк не виходило – за тонкою, майже картонною стіною знову бурмотіла бабуся. Вона, як завжди, лягла спати після вечірнього випуску новин, близько […]
Тобі, Маріє, байдуже, що мама сама на городі порається, що не встигає все зробити сама, вона ж пенсіонерка вже в нас. Чи ти забула? – якось я таки наважилася дорікнути сестрі. – А ти не приїдеш ніколи до неї, ти зі свекрухою краще ладнаєш, ніж з мамою рідною. Все робиш для матері чоловіка, і для свекра також, а до рідної своєї й дорогу забула давно. Марія довго не мовчала, але відповідь її засмутила мене
Нашій Марії, виходить, взагалі байдуже, що мама весь час одна на городі працює. Тай і зять про тещу немає часу згадати, якщо рідна дочка замість того, щоб поїхати до власної […]
Олег з Наталею одружилися рано. Вони прожили разом десять років, народили двох діток. Одного вечора у їхній квартирі пролунав дзвінок телефона. Наталя взяла слухавку. – Стеж за братиком! – сказав Олег доньці Аліні. Йому раптом стало не по собі. Він ніколи не прислухався, з ким і про що говорить по телефону дружина. Стосунки в сім’ї будувалися на довірі. Але Наталка там щось охала, ахала і… Плакала! – Хто там дзвонить, кохана? – запитав Олег і не впізнав свого голосу. – Олежику, уявляєш, Валі не стало! – раптом сказала Наталя. Олег не повірив своїм вухам
Олег прийшов в інститут, і ще на вступних іспитів помітив її, Валю. Вона була дуже розумною, а розум у жінок приваблює чоловіків мабуть не найбільше. Але Олег був не як […]
Щаслива Марія робила весілля єдиній доньці. Справилася, бідолашна, з усім, зробила свято єдиній дитині на славу – весільних музик найкращих запросила, кухарку з сусіднього села привезла, щоб все найсмачніше було, бо ж 300 гостей запросила. Тоді весілля робили вдома, накривали дві палатки – одну для застілля, як правило на городі, а іншу, на подвір’ї, для танців облаштовували. Одна лише думка непокоїла господиню: прийде колишній чоловік сам чи з Галиною
Щаслива Марія робила весілля єдиній доньці. Справилася, бідолашна, з усім, зробила свято єдиній дитині на славу – весільних музик найкращих запросила, кухарку з сусіднього села привезла, щоб все найсмачніше було, […]
Марія стояла біля вікна. Вона вдивлялася у поля, що тяглися до самого горизонту. Її коханий Андрій дрімав у кріслі. Поряд з ним стояла чашка чаю, який вже охолов. Марія дивилася на чоловіка і відчувала, як щось тихо йде. Життя – чи, може, просто час… – Андрію, ти б випив чаю, – тихо сказала жінка. Андрій розплющив очі, посміхнувся. Він знав, що від цього чаю нічого не зміниться, що час уже не можна повернути назад. – Марійко, та навіщо цей чай? Ти ж знаєш. Все вже знаєш, – його голос звучав м’яко. Марія зітхнула. Вона знала, що буде далі
Марія стояла біля вікна, вдивляючись у далекі поля, що тяглися до самого горизонту. Легкий вітерець дув у бік будинку, приносячи із собою запах осені – запах в’янучого листя та сирої […]
Михайло приїхав своєю машиною в рідне село. Чоловік зупинився біля батьківського будинку. Вікна були закриті дошками. Хату безуспішно намагалися продати ось уже другий рік після того, як пішли в засвіти батьки Михайла… Чоловік відкрив двері в хату і одразу відчув запах вогкості. – Ох ти ж, Господи… Ну, і справи тут… – промовив господар і раптом почув, що ззаду хтось є. – Із приїздом Михайле Михайловичу! От і повернувся ти у рідні краї… Надовго? – одразу ж поцікавився жіночий голос. Михайло здивовано обернувся, вже здогадуючись хто там такий прийшов
Михайло заїхав машиною в рідне село і зупинився біля батьківського будинку. Вікна були закриті дошками, будинок безуспішно намагалися продати ось уже другий рік після того, як пішли у засвіти батьки […]
Я займаю добре оплачувану посаду в транснаціональній компанії. І оскільки мій друг Андрій, якого я знаю ще зі шкільної лавки, ніколи не був матеріально забезпеченим, я плачу за нього. Щоразу, коли ми разом йдемо “на каву”, витрати я всі беру на себе. Але Андрій, зрештою, мене дуже здивував. Як добре, що я зустрів нашого спільного друга. А інакше, він би ще довго наживався на моїй доброті
Я займаю добре оплачувану посаду в транснаціональній компанії. І оскільки мій друг Андрій, якого я знаю ще зі шкільної лавки, ніколи не був матеріально забезпеченим, я плачу за нього. Щоразу, […]