Рубрика: Людина
— Прекрасно витримую! — сміялася Христина. — Ми один одного чудово розуміємо. Це ж діти, Вася, як на них злитися можна? У нас тут сімейний підряд утворився цілий і все завдяки нашим гостям. У тебе і роботи тепер толком немає: ти в суботу вранці приїжджаєш, а город политий і прополений, грядки чистенькі, ягоди зібрані, варення зварене і в банки закатане. Лежи та відпочивай собі!
— Лера, твоя дочка краде у нас гроші, — сказала невістці Христина. — Я особисто вчора її з моїм гаманцем у руках спіймала. Вибач, але більше я її у себе […]
У цій квартирі Уляна жила з народження. Мама стільки разів розповідала, як тато не спав майже три доби, щоб встигнути зробити ремонт у дитячій кімнаті до того часу, коли її випишуть із лікарні, що Уляні здавалося, ніби вона сама бачила все це.
У цій квартирі Уляна жила з народження. Мама стільки разів розповідала, як тато не спав майже три доби, щоб встигнути зробити ремонт у дитячій кімнаті до того часу, коли її […]
У Ніни не стало свекрухи. Після прощання коли всі розійшлися, Ніна, Валерій та дочка сиділи на кухні, пили чай. – Може, я переїду жити в бабусину квартиру? – почала розмову дочка. – Ні, – категорично сказав батько. – А що ти хочеш робити з квартирою, – здивувалася Ніна. – Жити, – знизав плечима Валерій. – В сенсі? – Ніна була збентежена відповіддю чоловіка. – Загалом, я давно хотів вам сказати, але через недугу мами відтягував розмову, – опустив очі Валерій, підбираючи слова. – Говори! – поквапила Ніна чоловіка. І Валерій все розповів дружині та доньці. Ніна вислухала чоловіка і аж застигла від такої новини
Ніна з Валерієм одружилися двадцять п’ять років тому. Було їм по двадцять років, молоді, безвідповідальні, мріючі та безтурботні. Свекруха Ніну прийняла одразу, це було навіть дивно. Ось тещі було все […]
– Ну і молодець! – Натхненно сказала Віра Ігорівна. – З тебе путівка до санаторію для мене і Даші, так би мовити “заліковувати душевні рани”. А заразом усім скажеш, що Даша поїхала за бабусею доглядати. Григорій замислився. Попри своє високе становище, Віра Ігорівна так і залишилася для нього першою вчителькою.
– Бабусю, можна я в тебе поки поживу, – схлипнувши, сказала Даша. – Не можу я більше з ним жити! – Звичайно, можна, живи скільки хочеш, – лагідно відповіла Віра […]
Маріанна сяяла і з усіх сил намагалася справити сприятливе враження на майбутніх родичів, поки Максим теж не зробив заяву: — Дорогі мої батьки і всі присутні, повідомляю вам, що ми з Оленою вирішили одружитися. Два дні тому я зробив пропозицію своїй коханій дівчині — Макс взяв за руку Олену. — І вона погодилася. Весілля через два місяці. Ви всі, зрозуміло, запрошені. На кілька секунд за столом запала тиша, а потім усі почали вітати пару. І ніхто не помітив, як змінилося обличчя Маріанни.
— Ти спеціально це зробила?! — закричала дружина Слави. — Заздриш, що я перша народила! Але у мене дочка, а ти, значить, спадкоємця народжуватимеш?! Все розрахувала, гадина! Олена остовпіла. — […]
— А що я? — Микола Петрович поставив чарку на стіл і відкинувся на спинку стільця. — Я правильно кажу. Навіщо нам мучитися в двокімнатній квартирі вп’ятьох, коли у вас такий великий будинок? Місця всім вистачить. — Тату, — обережно почав Олексій, — але це ж наш будинок. Ми його для себе будували.
— Анно, йди сюди! — покликав її Олексій із вітальні. — Дивись, як класно вийшло! Анна увійшла в будинок і зупинилася посеред просторої вітальні. Високі стелі, великі вікна, через які […]
Для мене ці вицвілі знімки настільки цінні, що якби стояв вибір, що забрати, то я б безсумнівно забрала фотографії. А тут їх не просто самотньо залишили на стіні і в альбомах, а й цинічно записали в мотлох.Після покупки ми взялися за прибирання і знаєте рука не піднялася викинути речі цієї жінки, яка жила для своїх дітей і онуків, а вони її просто кинули Звідки я це знаю? Вона їм листи писала. Спочатку писала і відправляла, без відповіді.
Купили ми будинок в селі. Продавала його молода пара, мовляв батькам дача не потрібна, а бабуся померла рік тому Після сме рті бабусі ніхто до хати не навідувався, тільки от […]
– Віталіку, мені треба терміново поїхати на три дні, сестра попросила допомогти з ремонтом. – І правильно, сестрі треба допомагати! — зрадів чоловік. Очі аж заблищали в передчутті. – Вранці й поїду. На роботі домовилась. Пішли в кіно вже, а то запізнимося.
Марина випадково підслухала розмову чоловіка з якоюсь дівчиною, яку він називав кошеням. Коли Марина різко зайшла до кімнати, він швидко скинув дзвінок. – З ким говорив? – З колегою. А […]
Дмитро вперше пішов у гості до своєї подруги Лізи. Хлопець підійшов до потрібного будинку. Двері в підʼїзд були не закриті. Він зайшов всередину і дуже здивувався. Підʼїзд був недоглянутим. Якось це в нього не асоціювалося з багатою красунею Лізою… Знайшовши потрібну квартиру, Дмитро подзвонив у двері. Йому відкрили швидко. На порозі стояла миловидна жінка десь років під сорок. – Доброго вечора, – сказав Дмитро. – Мені потрібна Ліза, я її однокурсник… – Заходьте, Ліза зараз вийде, – відповіла йому жінка. Дмитро зайшов у квартиру. Він озирнувся навкруги й застиг від несподіванки
З часу весілля Дмитра минуло вже близько двадцяти років, але він у душі залишився таким самим романтиком, як у ті далекі молоді роки. Вже й дочка доросла, вчиться на першому […]
У Марини заслаб батько і її звільнили з роботи. Якась чорна смуга почалася в житті. Купа дрібних негараздів до того всього… Перед тим, як Марина лягла спати, після душу та купи переглянутих оголошень про роботу, їй зателефонувала колишня колега з роботи. – Маринко, мені щойно дзвонила моя приятелька, Юля, – сказала вона. – Вона секретаркою у нашого директора працює. Він дізнався, що тільки ти з новою програмою розібралася! А коли дізнався, що тебе скоротили, то дуже сварився. Так ось… Марина, як почула, що сказала подруга, то де стояла, там і сіла
Марина бігла по полю червоних маків, широко розкинувши руки, назустріч лагідному вітерцю та яскравому сонечку. Раптом загриміло, небо стало темним, і маки різко потемніли. Жінка зупинилася і навіть уві сні […]