Рубрика: Людина
Щодня, рано вранці, в духовці рум’янилися булочки і пиріжки, які разом з її чоловіком отримували до сніданку і батьки, добре, що жили вони в тому ж під’їзді. — Не невістка, а золото! Свекор намазував на гарячу булочку масло і прицмокував від задоволення, він був у захваті від нової дружини сина. Колишня була особою неврівноваженою, примхливою і ледачою
— Ілюші так пощастило з дружиною, а нам із невісткою! З подругами, Неля Петрівна була щирою, вона насправді думала так. Настя, друга дружина її сина, була просто чудовою дівчиною, вродливою, […]
Найбільше картала Марію невістка, яка не могла змиритися з тим, що її чоловікові нічого не дісталося. – Мамо, це не чесно, якщо ви купили квартиру одному синові, то і іншого маєте житлом забезпечити. Уже навіть син змирився, а його дружина ніяк не могла вгомонитися. Через це Марія дуже переживала, бо ж хотіла для обох своїх дітей найкращої долі
Марія була жінкою, яка понад усе любила своїх дітей і прагнула дати їм все найкраще. Вона поїхала на заробітки в Польщу, коли її сини були ще доволі юними. Вона знала, […]
Тарас повернувся не один, у нього на руках було немовля. Тетяна від подиву не знала що й сказати. Як виявилось, після того як появилася дитина, жінка занедужала і на жаль її не стало. -Схиляємо голови. Сказав Тарас
Тетяна пишалася своїм сином Тарасом, адже він став для неї єдиною опорою, підтримкою та радістю в житті. Особливо після того як чоловіка жінки не стало, то їй була дуже необхідна […]
— Татку, не йди! Не кидай нас! Татку, нічого мені більше не купуй і Олексію теж. Тільки з нами живи! Не треба ні машинок, ні цукерок. Ніяких подарунків не треба! Лише б ти був поруч! — кричав шестирічний Гліб, вчепившись у ногу батька
— Татку, не йди! Не кидай нас! Татку, нічого мені більше не купуй і Олексію теж. Тільки з нами живи! Не треба ні машинок, ні цукерок. Ніяких подарунків не треба! Лише […]
— Віра, ти чого така довірлива? Навіщо від батьківської квартири тітці віддала великий шматок? Я тут вибач, вашу розмову одного разу послухала. Як вона тебе тільки не називала! Після такого не те що квартиру, послати далеко треба, — хитала головою начальниця Віри
— Одна ти будеш. Зростом майже 1,90, ваги чималої. Була б худа, так хоч на подіум. А тут? Хто на таку громилу зазіхне? — журилася тітка Каетрина, дивлячись на Віру, яка стояла […]
Олексій ще дитина, та й невідомо, чи складеться в них що-небудь. Та й батьки його що скажуть, якщо дізнаються, що вона має види на нього. Проклянуть, і спілкуватися перестануть, сором який, їй 33 роки, і в неї двоє дітей. Йому 18 років, хлопчисько зовсім, ну не пара вони, зовсім не пара
— Олексію, іди їсти! Ну, скільки можна тебе кликати? Мама ляснула рушником по кістлявому заду, що стирчав яскравою картатою плямою з кущів смородини. — Ну, мам, не хочу я їсти… […]
Віктор відкрив двері в квартиру сестри. Тієї ж миті до нього підбігли його племінники – Микола й Марійка. – Віктор приїхав! – обійняли дядька дітлахи. В коридор вийшла сестра Валя. – Вітю, ти не ображайся, мені більше нема кого просити з ними посидіти, – сказала вона. – Впораєшся? – Та не переживай, одужуй пошвидше, сестричко! – Віктор обійняв Валю і взяв сумки з речами. – Ну що, малеча, поїхали? – звернувся він до дітлахів… Додому до Віктора їхали довго – були затори. Вони зайшли у під’їзд і раптом зустріли молоду сусідку Катю. Вона глянула на Віктора й очі витріщила від здивування. – Звідки вони в тебе, Вітю?! – ахнула дівчина
Віктор біг вниз по сходах і сердився сам на себе. Ну навіщо він з самого ранку відповів на дзвінок сестри? Зараз би зібрав речі і вже їхав би з Лізою […]
— Мамо, але як тоді мені створити свою родину? Якщо я буду просити з дівчат гроші за оренду квартири, ще й вашої квартири, зі мною ніхто не захоче спілкуватися! Ви казали вам онуків хочеться?
Коли познайомилися з Назаром, він жив окремо від своєї родини. Проте з часом він розповів, що батьки здають йому квартиру, в якій він живе. — Синку, ти повинен платити гроші […]
– Це що я, дійсно, так поводжуся? – розгублено дивлячись на невістку, спитала свекруха
– Ну куди ти знову, Соня? Яка не вихована дівчинка! Ще й футболка брудна. Знову чіпала мамину помаду? – крикнула в спину онучці Маргарита Сергіївна. – Повернися! Проте десятирічна дівчинка […]
Чоловік до того мене ревнував, що забороняв вітатися з сусідами чоловічої статі. Заявляв, що вони всі мої коханці. А після народження сина став ще до того якось дуже чіплятися до їжі. То холодне, то надто гаряче. Приходить із роботи, я суп ставлю. Павло бере ложку і кидає її з криками: «Гаряче!». Я йому, мовляв, подмухай, почекай 5 хвилин, а він репетує: «Одразу хочу їсти!» Я поставила перед ними пельмені, а він узяв і на смітник їх викинув прямо з тарілкою. Потім чоловік наполіг, щоб ми переїхали до нового мікрорайону. А там із громадським транспортом туго. Сам він на машині, а я щодня пішки на роботу по 5 км туди-назад. А тут настала зима, у мене на роботі простої, грошей немає, та ще й чоботи порвалися. Я натякнула чоловікові на гроші на обновку, а він мені відповів: «Заробиш, купиш». А те, що квартиру, в якій ми жили, купили мої батьки і що всю їжу я готую на свою зарплату до уваги не бралося. Словом, мама, побачила мене у кедах у січні. Я Павла попередила, що треба синові купити взуття на школу. Приходить з роботи, хвалиться новим наручним годинником. Позичив грошей у начальниці. Сказав, що зробив собі подарунок ніби від мене на нашу річницю
Коли я виходила за між за Павла з великого чистого кохання, я навіть не уявляла, чим мені це заміжжя обернеться. Чоловік до того мене ревнував, що забороняв вітатися з сусідами […]