Рубрика: Людина
Ми з Ганною близькі з дитинства. Вона розлучилася з чоловіком, але вони підтримують досить теплі стосунки. Нещодавно Ганна отримала дивне повідомлення від дружини свого колишнього чоловіка.
Ми з Ганною близькі з дитинства. Я навіть була подружкою нареченої на її весіллі з Миколою і є хрещеною матір’ю їхнього сина Вадима. Нещодавно шлюб Ганни розпався, і Микола швидко […]
– Недолуга ти, Ірко! Щастя у дітях, та здоров’ї! У тебе чудова донька, свій дах над головою, сама ти міцна та здорова! Ось і основа добробуту! – заспокоювала мене сестра
– Мам, тато знову лаятиметься! Він не любить, коли ти гроші витрачаєш, – обурювалася донька, спостерігаючи за тим, з якою, по-справжньому дитячою радістю, я перебираю новорічні скляні іграшки на вітрині […]
В той час, коли мої подруги з дітьми ходять по кафе і відвідують розважальні центри з атракціонами, їздять і літають навіть на моря закордон, їдять червону рибку і таке інше, для моїх трьох дітей звична їжа – дешеві каші, супи з макаронами, які розварюються на всю каструлю, і запечений або варений гарбуз, бо навіть картопля не завжди є, де на неї грошей брати? Сосиски у нас на столі – це велике свято, а нормальні якісні мясо і риба – це взагалі подія, яка стається раз ан кілька місяців і діти її потім довго пам’ятають і чекають знову. Про якісь хороші десерти навіть мова не йде, дешеве печиво типу “Марія” – наше все, ну хіба ще якесь варення з хлібом. Ще я сухарики сама в духовці роблю, діти їх заміть чіпсів їдять, якщо присолити. Я заміжня мама трьох дітей. У мене дві дочки.9 і 8 років, і маленький синочок, якому 7 місяців. Останнім часом дуже важко спілкуватися з чоловіком. Він не працює, живемо на мої декретні і виплати по багатодітності. В місяць це разом 3 000 гривень…
Так, в той час, коли мої подруги з дітьми ходять по кафе і відвідують розважальні центри з атракціонами, їздять і літають навіть на моря закордон, їдять червону рибку і таке […]
Дітлахи на слова вчительки починали сміятися, а Дімка червонів, втягував голову в плечі й робив вигляд, що намагається писати рівно. Але хлопчик зненавидів школу, і навчання стало для нього покаранням. Взимку він до того ж часто хворів, і багато пропускав матеріалу, і так і не зміг стати хорошистом, намагаючись хоча б не отримувати двійок, щоб не сильно засмучувати матір
Дімка Гусак був найменшим у класі, чому його хлопці дражнили “гусаком”, розʼяснювати не потрібно. Хлопчисько до того ж був поганим учнем, ледве-ледве на трійки встигав із предметів. Чи то заважала […]
– Дмитре, я маю тобі дещо розповісти, – сказав Віктор Іванович своєму дорослому сину. – Розповісти те, чого навіть твоя мама не знає… Пробач, але я просто змушений це зробити. Ти вже дорослий хлопець. Сподіваюся ти мене зрозумієш. Дмитро здивовано подивився на батька. – Ми ж із твоєю мамою дуже хотіли дитину, але вона ніяк не могла народити, – почав розказувати Віктор Іванович. – І нарешті їй вдалося виносити малюка. А потім… Нашого хлопчика не стало… – Не стало? А як же ж я?! – Дмитро здивовано дивився на батька, нічого не розуміючи
– Тату, – сказав Дмитро і запитливо глянув на батька. – Лікарі сказали, що тільки я зможу мамі допомогти. Іншого вони поки не знайшли, а часу більше чекати зовсім немає. […]
Людмила Петрівна набрала номер свого сина. – Дмитрику… – почала вона. – Ти не міг би завтра приїхати? Поговорити треба. – Щось сталося? – запереживав Дмитро. – Ні, нічого такого, – жінка помовчала. – Просто… Скучила… Насправді Людмила Петрівна просто не могла так більше! Тридцять сім років вона прожила в цьому будинку. А тепер… Наступного дня, коли син приїхав, вона довго не могла розпочати розмову. Пригощала пиріжками, розпитувала про внуків, роботу… – Мамо, – не витримав Дмитро. – Що таке? Жінка зітхнула. – Сину, я тут подумала… – почала вона і замовкла. – Мамо, та кажи вже, що в тебе тут сталося?! – син не розумів, що відбувається
– Людмило Петрівно, ми ж з повагою до вас ставимося… Але це наша квартира, і ми маємо право… – Яке право?! О третій годині ночі працювати перфоратором? – голос зазвичай […]
Вікторія прийшла на роботу, поставила сумку на стіл, ввімкнула комп’ютер. – Віка, можеш мене привітати! – до неї в кабінет забігла її подруга Юля. – З чим? – не зрозуміла Віка. – Я вчора була на побаченні! І цей чоловік просто чудовий! – радісно щебетала Юля. – Ого! Я тебе вітаю! І хто ж цей незнайомець? – усміхнулася Віка. – Ти його не знаєш, але я вас обовʼязково познайомлю. А зараз я тобі покажу його фото, – Юля взяла свій телефон, відкрила на ньому фотографію і повернула екран до подруги. Вікторія глянула на фото і ахнула від побаченого
– Мій Микита, зробив мені пропозицію, – радісно повідомила Віка своїй колегі та подрузі Юлі, прибігши на роботу, така вже у неї була звичка все бігом, і частенько скрізь спізнювалася. […]
– Це квартира твоя, та твоєї матері! Навіщо я в неї вкладатимуся? – З усмішкою промовила дружина
– Синочку, коли ж ви вже оновите ремонт і старі меблі? – з важливим виглядом ходячи по кімнаті, спитала Дарія Вікторівна. – Як я жила з усім цим, то й […]
Катерина Дмитрівна святкувала свій ювілей. Жінка накрила шикарний стіл, спекла свій фірмовий тортик. Після обіду почали сходитися гості і одразу розсідалися за стіл. Останніми приїхали син Олег з невісткою Ритою. Потім були тости, вітання, подарунки. – Мамо, ми хочемо привітати тебе з днем народження! – підвівшись з-за столу попросив хвилинку уваги син. – Ми з Ритою підготували для тебе сюрприз! – Сюрприз? Який ще сюрприз? – здивувалася ювілярка. Але Катерина Дмитрівна навіть уявити не могла, який “сюрприз” приготували для неї син з невісткою
– Ти думаєш, твоя мама зрадіє, що в неї буде ще один онук? Думаю, не варто говорити це на її ювілеї. – Добре. Скажімо пізніше, але дуже затягувати також не […]
– Забудь про все, чому тебе вчили, тепер я зроблю з тебе господиню та ідеальну дружину, – поклавши виделку на тарілку, вимовила свекруха
Любов Олексіївна підійшла до столу і гидливо відсунула на середини салатник, який вінчала гірка яскраво-червоних зерен гранату. – Женя для мене постаралася, – син так розтяг посмішку, що здавалося, рот […]