Рубрика: Людина
— Я взагалі-то твоя дружина, а не особистий помічник твоєї мами! Якщо ще хоч раз відправиш мене до неї — цей шлюб закінчиться так само, як і твоє життя в моїй квартирі!
— Ань, вставай. Там у мами треба труби пофарбувати, я фарбу купив, — голос Кирила, бадьорий і до нудоти діловий, увірвався в ранкову тишу спальні. Він стояв у дверях, уже […]
Віра приїхала на дачу, треба позбирати яблука. Жінка занесла сумки в будuнок, переодяrлася, взяла кошики і пішла у садок. – А де все? – здивувалася Віра, не побачивши яблук на деревах. – Невже хтось позбирав? На шум прибіг сусід. – Що сталося? – запитав Василь. – Хось чужий у сад заліз, і всі яблука забрав, – пояснила Віра. – Я здається знаю хто це зробив, – раптом сказав сусід. – До вас на днях машина якась приїжджала. Я ще й фото зробив, ось дивись. Василь простяrнув Вірі телефон. Жінка rлянула на фото і застигла від здивування
Віра та Анатолій жили у шлюбі вже п’ятнадцять років. Останній платіж по іпотеці виплатили, тепер можна розслабитися. Вони вже давно не відпочивали на морі. Вирішено. Квитки у кишені. Діти, два […]
Іноді я дивився на свій кабінет і думав: «Адже я зробив це сам». Але десь всередині все ще сидів той хлопчина з під’їзду, який чекав, що його покличуть додому.
Мене вигнали з дому в п’ятнадцять. Не з валізою і не з криками, як у кіно. Просто одного разу мати подивилася на мене, ніби я чужинець, і сказала: «Ілюшо, так […]
— Вікуся, ми в суботу приїдемо, — воркувала свекруха, — приготуйте все, щоб не було соромно, до нас дядько Борис приїхав, хочемо йому вашу дачу показати.
— Вікуся, ми в суботу приїдемо, — воркувала свекруха, — приготуйте все, щоб не було соромно, до нас дядько Борис приїхав, хочемо йому вашу дачу показати. — Добре, — коротко […]
Галина Петрівна фиркнула так, що її окуляри ледь не зіскочили з носа.— Олено, це не життя, а існування! Йому потрібна жінка! І знаєш що? Я вирішила: ми влаштуємо йому сюрприз! Я ледь не впустила миску з тістом
Моя свекруха, Галина Петрівна, завжди була жінкою з ідеями, які з’являлися швидше, ніж я встигала заварювати чай. Того вечора вона сиділа за нашим кухонним столом, тримаючи чашку з ромашковим чаєм, […]
Провести маму в останню путь прийшли навіть такі люди, яких я і в очі не бачила. Але вся увага їх була прикута до мене, бо як то так, я така сяка, навіть не горюю, не завиваю за рідною людиною. По селу відразу чутки пішли, що я нарешті зітхну з полегшенням і заживу в тих хоромах, які мені батьки залишили. Але ніхто не знає, що всі свої сльози я вже виплакала за тих 10 років, поки мама була прикута до ліжка, а перед мамою в такому ж стані 5 років був батько
Провести маму в останню путь прийшли навіть такі люди, яких я і в очі не бачила. Але вся увага їх була прикута до мене, бо як то так, я така […]
В Катерини не стало чоловіка. Жінка важко переживала це горе. Благо, допомагали діти. Потім емоції вщухли, допомагала робота та турбота про дітей. Настав час оформляти спадщину. За двадцять років Катерина із чоловіком купили квартиру, машину та дачу. Прийшли до нотаріуса. – Всі родичі на місці? – запитав нотаріус. – Так, – відповіла Катерина. – Тоді я зачитаю заповіт, – сказав чоловік. Нотаріус оголосив заповіт і Катерина з дітьми застигли від почутого. Ось чого-чого, а такого дружина, аж ніяк не очікувала почути
В Катерини не стало чоловіка, коли він повертався з роботи. Катерина із чоловіком прожили двадцять років, синові дев’ятнадцять років, а дочці – тринадцять. Для всієї родини це було велике потрясіння. […]
Павло був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила дружина. – Щось сталося? Я трохи зайнятий, – сказав він, піднявши слухавку. – Сталося, ще й як сталося, – мало не плачучи відповіла Марина. – Говори! – захвилювався чоловік. – Твоя сестра…, – схлипнула Марина. – Щось з Олесею? – ще більше запереживав чоловік. – Як вона могла так вчинити з нами! Чому вона так зробила, – сказала Марина. – Ти про що? – не зрозумів Павло. І Марина все пояснила чоловікові. Павло вислухав дружину і застиг від почутого
– Марино, ти повинна мені допомогти! – защебетала по телефону метушлива зовиця Олеся. – У нас післязавтра корпоратив. Шеф сказав, що я відповідальна за нього. – А я чим можу […]
У Марії відвели її коханого Бориса. І зробила це не аби-хто, а її двоюрідна сестра Рита! Марія йшла додому, як раптом зустріла сестру. Рита була весела. – Ах, ось ти де? – побачила вона Марію. – Уявляєш, Борис прийшов до нас у гості, а потім кудись зник… Я йому дзвоню, дзвоню, а він поза зоною. Я думала, він знову до тебе перебрався, стукаю, стукаю, а двері ніхто не відчиняє. – Твого Бориса в мене немає, – сказала Марія. Рита пішла… А наступного дня до Марії постукали в двері. Вона відкрила й застигла від несподіванки
Офіс спорожнів, а Марія ще сиділа біля комп’ютера, звіряючи цифру за цифрою. Додому йти не хотілося, та й не було чого, там її все одно ніхто не чекав. Коханий чоловік […]
До нового року залишалося дві години. В будинку для літніх людей старенькі чоловіки прасували собі одяг і розчісували свої рідкі шевелюри… Раптом біля будинку зупинилася якась машина. З неї вискочив молодий чоловік, зняв краватку і кинувся до будівлі. Двері були зачинені. Чоловік став квапливо стукати. – Відкрийте! – сказав він охоронцю. – Що вам треба? – здивувався той. – Ви хто? – Не переживайте! – сказав молодик і помчав на третій поверх. Він забіг у кімнату і, радісно посміхаючись, притулився до одвірка. Літні чоловіки з подивом дивилися на нього. Вони не розуміли, що це таке відбувається
До нового року залишалося дві години. В будинку для літніх людей старенькі чоловіки прасували собі одяг і розчісували свої рідкі шевелюри… Раптом біля будинку зупинилася якась машина. З неї вискочив […]