Рубрика: Людина
Світлана подивилася на стіл, потім на Анну, потім на чоловіка. — Зрозуміло, — сказала вона. — Діти, збираємося додому. — Як додому? — обурився Валерій. — Ми ж тільки прийшли! — Валеро, — тихо, але твердо сказала Світлана, — йдемо додому. Нам потрібно поговорити. — Та про що говорити? Вони нас просто так виганяють!
Дзвінок у двері пролунав саме в той момент, коли Анна нарешті сіла за чашку чаю після довгого робочого дня і хатніх справ. Вона навіть не поглянула у вічко — за […]
— Антоне, — покликала вона тоді обережно, намагаючись не звучати докірливо, — може, ти свою тарілку сам помиєш? Він не відірвався від екрану. Великий палець автоматично прокручував стрічку — обличчя, котики, меми. — Зараз… — промовив розсіяно, навіть не глянувши в її бік. — Ти ж бачиш, який у мене був день. День. У нього завжди був «якийсь день».
— Ти захворіла? Що з тобою сталося? Тут же… тут же неможливо перебувати! Олена спокійно, майже з цікавістю, подивилася на чоловіка. — Нічого, — сказала вона рівним голосом. — Просто […]
Бабі Ганні було вже за сімдесят. Дітей вона не мала – так життя склалося. З чоловіком прожили недовго, його рано не стало. А далі – робота, город, худоба, кури, та й ото вся доля. Люди казали, що вона добра, хоч і мовчазна. Зналася на травах, лікувала сусідів, до церкви ходила щонеділі.
Бабі Ганні було вже за сімдесят. Дітей вона не мала – так життя склалося. З чоловіком прожили недовго, його рано не стало. А далі – робота, город, худоба, кури, та […]
– Мамо, ми до юриста ходили: та квартира була твоя, а цю ви з батьком у шлюбі купили, значить, половина була його. А з його половини мені ж має щось дістатися, – сказав Віталій. – Так, а твій батько, виявляється, був дуже передбачливою людиною. Пам’ятаю, він мені сказав: «Давай, кохана, я свою частку тобі подарую. Хто знає, що далі в житті може статися». Ось і сталося – син прийшов матір з квартири виставляти, права свої пред’являти. Моя це квартира, Віталію.
Зоя Петрівна жила одна в невеликій двокімнатній квартирі, яку вони купили собі всього за три роки до того, як її чоловік – Олексій Семенович – залишив свою Зою вдовою. До […]
– На свій ювілей я запросила колишню дружину сина, а тебе бачити не хочу! – Видала свекруха
– Ігорю, а коли мама святкує ювілей? – спитала Марина, розкладаючи чисту білизну у шафі. Вона щойно закінчила з прибиранням, квартира сяяла, і настрій був на диво чудовим. – Мені […]
— Галю, у мене спина болить. Яка картопля? — Спина! У нього вічно щось болить, коли працювати треба! А телевізор дивитися — не болить! — Так не треба було садити цю картоплю! — На мої гроші куплена дача! Мої
— Розлучаюся з твоїм батьком! Все, годі! Двадцять п’ять років терпіла! Мама стояла посеред кухні з мокрою ганчіркою в руках. Обличчя червоне, очі аж блищали від сліз. Ярина застигла в […]
Правду кажуть, що ви не знаєте з ким живете, поки не приходиться щось з людиною ділити
Правду кажуть, що ви не знаєте з ким живете, поки не приходиться щось з людиною ділити. Я вважала Ореста своїм нареченим, та не тільки я так вважала, нас з першого […]
– Діду, а ти до скількох років жити збираєшся? – жартома запитав Макар. – А що, не терпиться вже мене оплакати та проводити? – з усмішкою відповів Ігор Вадимович
– Діду, а ти до скількох років жити збираєшся? – жартома запитав Макар. – А що, не терпиться вже мене оплакати та проводити? – з усмішкою відповів Ігор Вадимович. – […]
“Любо, ти хоч розумієш, скільки коштує твоє півгодинне купання?” – вигукувала я невістці, дивлячись на рахунок у 2000 гривень. Здається, наш сімейний бюджет тріщить по швах, а мир в домі – тим більше
“Любо, ти хоч розумієш, скільки коштує твоє півгодинне купання?” – вигукувала я невістці, дивлячись на рахунок у 2000 гривень. Здається, наш сімейний бюджет тріщить по швах, а мир в домі […]
– Доброго дня, – сказала жінка і дістала з сумки червону теку. – Я Віра, із сусіднього будинку. Дід… тобто Петро Семенович, – вона замовкла, немов збиралася з духом, і, нарешті, сказала, – подарував мені цю квартиру. Віра стала частою гостею у будинку Петра Семеновича. По господарству допомагала, харчі приносила. Приходила просто так поговорити.
Після похорону батька діти повернулися до його трикімнатної квартири. Там пахло старими книгами, ліками та тим самим одеколоном «Шипр», який батько купував ще за радянських часів. Валентина, старша сестра, одразу […]