Рубрика: Людина
Я пообіцяла Сергієві, ще до весілля, що якщо щось станеться з його мамою, я не залишу її саму. Що я допоможу. Що буду, як рідна донька. Тільки тоді я не знала, що означає “як рідна донька” для тітки Тамари. Бо для неї – це не любов і турбота. Це безкоштовна служниця. Зі стійкою нервовою системою і завжди чистими руками
Я пообіцяла Сергієві, ще до весілля, що якщо щось станеться з його мамою, я не залишу її саму. Що я допоможу. Що буду, як рідна донька. Тільки тоді я не […]
Анатолій запропонував своїй коханій Каті тимчасово пожити у своєї матері, Світлани Миколаївни, доки не зміниться їх фінансовий стан. Свекруха сприйняла ідею прохолодно, але все таки погодилася. Жінка виділила молодим кімнату, сподіваючись, що ситуація стабілізується і вони невдовзі переїдуть. Перші місяці спільного проживання пройшли відносно гладко. Але Світлана Миколаївна почала нервувати. Вона помітила, що син та невістка ніби й не збираються нікуди з’їжджати. А одного вечора, повернувшись додому з роботи, вона помітила, що Катя відчиняє дверний замок. – Звідки ти маєш ключ? – здивувалася Світлана Миколаївна нічого, не розуміючи
Світлана Миколаївна, п’ятдесятирічна вчителька, жила одна у просторій трикімнатній квартирі, розташованій у тихому спальному районі. Багатоповерховий будинок її стояв на околиці району, з доглянутими газонами та акуратними доріжками. Її єдиний […]
– Мама збирається міняти квартиру, – сказав Дмитро дружині Олесі. – Яка причина цього разу? – запитала та. – Дай-но вгадаю! Знову з сусідкою посварилася? Дмитро посміхнувся. – Кішки… – сказав він. – Кішки? Які ще кішки? – запитала жінка. – У неї немає кішок! – Так не її, а з шостого поверху, – засміявся Дмитро і похитав головою. – Мама їх якось чує і вважає, що через них у неї чути запах. Хоча сусіди вище нічого не чують. Олеся тільки похитала головою… Наступного дня мати подзвонила о сьомій годині ранку. – Нас сьогодні чекають великі справи! – заявила вона Дмитру в слухавку. – Які справи? – чоловік не розумів про що вона говорить
– Мама знову вирішила переїхати! – втомлено сказав Дмитро, повернувшись пізно вночі з роботи. Сонна Олеся, яка зустріла чоловіка на порозі, глянула на нього стурбованим поглядом. – Що знову сталося? […]
— Ну ось, ти дізнайся. Чула в магазині, тут одна в пенсійний з’їздила, поміняла свою пенсію на пенсію чоловіка та живе приспівуючи, пряники бере, — усміхнулася сусідка. — Як так змінила? — Не знаю, Маріє, я в цих справах не знаю нічого. Запитай на пошті номер пенсійного нашого, та подзвони
До тями, після втрати чоловіка, Марія Іванівна приходила ще довго. Перші місяці навіть не пам’ятала, що відбувалося. Просто все йшло своєю чергою. Усі справи пам’ятали руки, їм не треба було […]
Артем з Христиною посварилися. Чоловік скочив з дивана і почав одягатися. Гримнули вхідні двері і Артем десь пішов. Ображена Христина зібрала дітей і вийшла надвір погуляти. Вона звернула увагу на те, що їхня машина, як і раніше, стояла біля будинку, що означало, що Артем знаходиться десь поряд. Близько години мати з дітьми гуляла поряд з будинком, але чоловік ніяк не з’являвся… Потім одна з дочок попросила у Христини тістечко, і тій довелося зайти в магазин. Шлях молодої матері був повз місцевий ресторан. Христина випадково глянула на вікна й застигла на місці
Артем та Христина були молодою парою, яка прожила разом уже десять років. За цей час у них народилося двоє дітей: п’ятирічний Мишко та трирічна Настя. Життя здавалося стабільним і передбачуваним, […]
— Я вдома. І щойно викинула з квартири твою коханку – різко сказала Ірина чоловікові
Ірина поспішала додому. Вона страшенно скучила за рідним містом, улюбленою вулицею та своєю квартирою. Після піврічної відсутності знайомі вулиці за вікнами таксі здавалися трохи іншими. Найбільше зараз Ірина хотіла полежати […]
Оксана з Артуром вирішили жити разом. Батькам Оксани вибір доньки сподобався, тому вони вирішили допомогти молодій парі і взяли на себе оплату кімнати в гуртожитку. Сама ж дівчина купувала їжу, а всі прибутки Артура йшли виключно на його мрію. Хлопець хотів собі машину. Якось увечері, сидячи вдома, Артур дістав телефон і сказав дівчині радісну новину: – Оксано, уявляєш, щойно зарплата прийшла! Причому більше, аніж я очікував! Очі Оксани засяяли радістю. – Ого! Давай відсвяткуємо? – запропонувала вона. Проте всю їхню ідилію припинив телефонний дзвінок. Виявилося, що дзвонила мати Артура з несподіваним проханням
Оксана познайомилася із Артуром, коли навчалася на третьому курсі педагогічного університету. Вона жила у гуртожитку та вечорами підробляла на півставки касиром у найближчому супермаркеті. Чарівний юнак одразу ж привернув її […]
– Юля, поговорити треба … – Костя підійшов до колишньої дружини. – Про що? – Про нашу родину. Про нас. Ось візьми – це тобі! Я хочу повернутись! – Чоловік простяг букет, продовжуючи дивитися на неї, як зачарований
– Що ти тут робиш? – Запитала Юля колишнього чоловіка, наткнувшись на нього біля свого під’їзду. Той стояв з букетом квітів у руках, дихав із придихом і дивився на неї […]
— Так і помирилися. Хороша в мене невістка! – розповідала потім Ганна Вікторівна подрузі. — Так… Якби не вона, так і дулися б один на одного, Ілля нізащо б не прийшов миритися, надто гордий,- усміхнулася Алла Андріївна
— Матір, ти що?! – сторопів Ілля. — Що я? – не зрозуміла Ганна Вікторівна. — Я думав, ти нам допоможеш! Ми на тебе розраховували, а ти нас підвела! — […]
Сто євро на взуття, сто на курточку, це для онуки, і ще хоча б триста щоб стіл накрити, – моя дочка без зайвої скромності рахувала, скільки грошей я маю їй передати на свята. – То це виходить 500? – перепитала я. – Мамо, ну що ти так впритик рахуєш, як колись в себе в магазині, – обурюється дочка. – А я? Мені теж на Великдень треба щось прикупити. – То скільки загалом тобі треба? – питаю. – Тисячу давай, якраз на все вистачить, а якщо залишиться, то я відкладу, – пообіцяла Людмила. – Тільки пошвидше передай через водіїв, а то свята на носі, – каже. – А навіщо ж передавати? Я сама приїду, – кажу
– Сто євро на взуття, сто на курточку, це для онуки, і ще хоча б триста щоб стіл накрити, – моя дочка без зайвої скромності рахувала, скільки грошей я маю […]