— От якби був у нас свій будинок, як у баби Віри, то нам тоді без кішки було б не можна, – пояснював хлопчик. — Так мені не можна з тваринами під одним дахом, – нагадувала мати синові. — Ну, то для них на своєму подвір’ї можна і свій будиночок збудувати, невеличкий, із батареєю, з віконечком, а ти з нами – у великому домі, мамо… – немов планував син. Батьки ствердно кивали, погоджувалися з доводами сина й усміхалися

Подружжя Світлана та Іван жили на околиці невеликого міста, саме в тому місці, де їхній триповерховий будинок був останнім у низці багатоквартирних будинків старої споруди. Далі починався приватний сектор, що […]

Маємо ми будиночок в Яремче. Чудовий вид на гори, поруч річка дзюркоче. Чисте повітря, спокій. Але є нюанс – ми маємо численну рідню з усіх куточків країни, яка постійно потребує безкоштовного проживання. Особливо якщо живеш, як моя родина, у власному будинку, та ще й з кількома кімнатами для здачі в оренду незнайомим відпочиваючим, адже тільки цим і можна заробити у сезон. Та найчастіше наша рідня цього не розуміє, особливо якщо вона вже звикла відвідувати “карпатських” родичів абсолютно безкоштовно

Маємо ми будиночок в Яремче. Чудовий вид на гори, поруч річка дзюркоче. Чисте повітря, спокій. Але є нюанс – ми маємо численну рідню з усіх куточків країни, яка постійно потребує […]

Галино Петрівно, а для чого ви готуєте ще одну підливу? Невже нам цього гуляшу не вистачить на святковому столі? – Я також хочу для сина щось приготувати. Я також хочу, щоб він мене похвалив, а не тільки тебе, – відповіла мені свекруха. Того дня, хоча це й був день народження Остапа, мого чоловіка, ми зі свекрухою почубилися. Життя під одним дахом з нею для мене стає нестерпним

– Галино Петрівно, а для чого ви готуєте ще одну підливу? Невже нам цього гуляшу не вистачить на святковому столі? – Я також хочу для сина щось приготувати. Я також […]

Галя простягнула руку з вилами, щоб підчепити оберемок, як вони задзвеніли об щось. Галя полізла дивитися що там. Відро, старе, з діркою на дні, стояло в самому кутку. У ньому щось лежало, придавлене цеглою. Галя прибрала цеглу, розмотала ганчірки й дістала коробку з-під чаю. У коробці були гроші. Багато грошей. Дуже щільно складені одна до одної купюри великого номіналу

Уперше це слово Галя почула від своєї матері. Молодшому братові потрібне було взуття, а до зарплатні було ой, як далеко. Колька втопив валянок у колодязі, не навмисно, звісно, жартували з […]

Через деякий час після розлучення Настя відновила свої стосунки з колишнім чоловіком. Незважаючи на наявність у нього іншої сім’ї, Настя робить все заради щастя їхнього сина.

Настя завжди була зразковою дружиною та домогосподаркою, славилася порядком у домі та своєю красою. Тому й незрозуміло, чому її чоловік Гнат був незадоволений. У їхньому будинку завжди було чисто, а […]

Ігор задумливо дивився на вікна колишньої квартири, де колись він жив. Цікаво, як вона там без нього? Напевно, сумує і ночами сльози ллє. Ну, звичайно, кому вона потрібна, пустоцвіт та й годі

Ігор задумливо дивився на вікна колишньої квартири, де колись він жив. Цікаво, як вона там без нього? Напевно, сумує і ночами сльози ллє. Ну, звичайно, кому вона потрібна, пустоцвіт та […]

– Ану бігом іди дітям казку читай і вкладай їх спати! — сказала я, стоячи посеред кімнати з руками в боках. Донька, яка сиділа на дивані поруч із чоловіком, з пультом у руках, підняла на мене здивований погляд. У вітальні горів приглушений світильник, на екрані телевізора блимали сцени якогось фільму. Я навіть не звернула уваги, що там показують. У голові крутилася одна думка: діти ще не сплять! Віра зітхнула, обережно поклала пульт на диван і відкинула голову на спинку. — Мамо, вони вже в ліжку. Я їм казку читала перед тим, як ти прийшла. Вони навіть уже засинають. — Засинають? — перепитала я з недовірою. — А ти впевнена? Ти справді їм читала чи так, для галочки? Бо вони в мене щоранку розказують, як мама читає через раз

– Ану бігом іди дітям казку читай і вкладай їх спати! — сказала я, стоячи посеред кімнати з руками в боках. Донька, яка сиділа на дивані поруч із чоловіком, з […]

Алла Віталіївна тихенько відкрила двері в свою квартиру. Жінка не хотіла, щоб її чоловік побачив, що вона плакала. Але непомітно зайти їй не вдалося… Борис стояв у коридорі! – Аллочко, що ж ти так довго?! – запитав він. – Я вже хотів іти тебе шукати. Ти чого така засмучена? Ти плакала?! Щось сталося?! Сльози від цих розпитувань ще дужче потекли по щоках Алли. Борис розхвилювався. – Все нормально, сказала Алла. – Ходімо пити чай, а потім підемо гуляти… Разом… Борис застиг від здивування від цих слів. Раніше такого ніколи не було

Алла Віталіївна була рада, що сьогодні нарешті вибралася з дому одна. Відчуття, що чоловік не дає їй нікуди піти без нього, не давало спокою. Раніше він таким не був… Вони […]

“Лишайся у Польщі, а ми виселимось. Але дочка з зятем хай так і залишаться тут з дітьми. А ти нам будеш грошима допомагати, і ще бізнес свій там відкривай, ми ж родина.” Як тільки я попросила їх звільнити будинок, сестра сказала, що вони виселяться тільки якщо я куплю їм новий будинок або квартиру, бо свою квартиру у Львові вони віддали синові з невісткою. І тепер у них нічого не залишилось. Вони ще й прописані в моєму будинку

Я жила в Польщі 15 років. Спочатку все було важко, я працювала на кількох роботах, як могла — то на фабриці, то в ресторані, а ще подекуди брала підробітки, щоб […]

– Зі своїм Сашком ти все життя в заштопаних колготах ходитимеш, Маріє! Ти про таке життя мріяла? – сказав мені тато, коли я прийняла остаточне рішення. Я обрала любов, а не те, що батьки мені рекомендували. Не раз я обдумувала своє рішення і не раз думала, що батьки все ж були праві. Але день, коли я зустрілася з батьками в їх домі, змінив все

– Зі своїм Сашком ти все життя в заштопаних колготах ходитимеш, Маріє! Ти про таке життя мріяла? – сказав мені тато, коли я прийняла остаточне рішення. Я обрала любов, а […]