Рубрика: Людина
— Ну збулася ж ваша мрія, Інна Сергіївна. Я на роботу вийшла, допомогла Вові тягнути тягар забезпечення нашої просто величезної родини. Ви ж цього хотіли? Так чим тепер незадоволені? — Працюй не на шкоду нам, — кричала Інна Сергіївна. — А чому Вова не може разом з дітьми приїхати?
— Вова, озирнись! Подивись, як ми живемо! У квартирі давно вже час робити ремонт, шпалери в кухні звисають клаптями від вогкості. Я вже рік прошу тебе купити витяжку! Адже є […]
Вже рік, як я живу між двома вогнями – чоловіком та донькою. Трапилося те, чого я найбільше боялася. А все через майбутнього зятя. “Як ти за нього підеш – вважай батька в тебе нема!” – кричав чоловік. А все через те, що Ігор з одного регіону України..
Вже рік, як я почуваюсь, наче мати Джульєтти з відомої трагедії. На щастя, донька жива й здорова, та мій чоловік заборонив нам бачитись, вигнав її просто з нашого дому. А […]
Я ніколи не мала власного життя, бо з 10 років доглядала маму і 5-річного братика. Згодом навіть на навчання не поїхала через них. І ось зараз мені 40, а я досі сама, працюю продавчинею. Я нікому не потрібна, а змінити нічого не можу через маму. Та нещодавно мені подзвонив незнайомий номер. Це був якийсь чоловік…
Змалку я знала, що мушу підтримувати маму. Адже вона завжди була дуже слабка. Свого тата я ніколи не знала, вони розійшлися ще до мого народження, навіть розписані не були. Згодом, […]
Олено, доню, як ви там? Чому не телефонуєш? – подзвонила Надія доньці в Німеччину. – Ой, мамо. Вибач, стільки справ, стільки всього. Тут так важко, стільки паперів, навчання. Я ледве сама справляюся. – А як же я? – несміливо запитала Надія. – Ти ж казала, забереш до себе і мене. – Мамо! Ну що ти таке говориш? Я тебе люблю. Але куди я тебе тут заберу? Ми ж тут самі ще не звикли і не справляємося. Я ледве дітей сама тягну. Тут такі ціни на житло, такі вимоги до пенсіонерів. Ти ж розумієш, мені й так дуже важко одній. Я тебе не потягну і мову їх ти вже не вивчиш тут
Лише зараз Надія зрозуміла, що останнім часом вона не могла знайти спокою в душі, було там дуже важко. Вітер вив на вулиці, а листя танцювало свій останній осінній танець, коли […]
– От як так може бути? Це були останні гроші, на які я покладала стільки надій. А що тепер? – Тетяна була в розпачі, коли зрозуміла, що її гаманця, в якому була вся зарплата, немає.
– От як так може бути? Це були останні гроші, на які я покладала стільки надій. А що тепер? – Тетяна була в розпачі, коли зрозуміла, що її гаманця, в […]
Після роботи Тетяна зайшла в банк, зняла зарплату, поклала гаманець у сумочку і попрямувала до взуттєвого магазину. Поки добиралася, думками вже бачила, як увечері вручить пакунок синові, як він зрадіє і скаже: “Мамо, вони круті!” Але не судилося. Коли Тетяна дістала гаманець біля каси, його вже не було. Сумка була відкрита – невідомо, коли саме його витягли. Вона ніби скам’яніла. В очах потемніло. Розгублено сказала продавчині: – Вибачте… Я… Я, мабуть, залишила гаманець в офісі… Вийшла на вулицю. Серце билося так голосно, що здавалося, його чує весь квартал. В голові стукало одне: “Що сказати синові? Як жити до наступної зарплати?”
– От як так може бути? Це були останні гроші, на які я покладала стільки надій. А що тепер? – Тетяна була в розпачі, коли зрозуміла, що її гаманця, в […]
— Коли ти стала такою? — Завжди такою була. Просто ти бачив у мені зручні меблі, а не людину з почуттями і правами. Зателефонував Ігор, брат Дениса. Його тон був агресивним: — Ти з глузду з’їхала? Ми сім’я, а ти юристів притягла! — Сім’я не обкрадає одне одного
Останнє, що я очікувала почути того вечора, спускаючись сходами в нашому заміському будинку, — приглушені голоси за дверима кухні. Сімейна рада без мене? За тридцять років шлюбу таке траплялося, тільки […]
Хата у селі була стара, але велика, з городом. Марія запропонувала: – Давай усе продамо, а гроші поділимо. Оксані ця ідея не припала до душі: – Ти з глузду з’їхала? Це наш дім, тут ми виросли! А ще – мама просила, щоб я не покидала хату. І я їй обіцяла. – Ну, обіцяла – то обіцяла. Але ж я не відмовляюсь від своєї частки. – А я не маю чим в тебе “викупити”, – гірко сказала Оксана. – Ми самі ледве зводимо кінці з кінцями. З того дня між сестрами з’явилася тріщина
У Галини і Василя було дві дочки – Оксана і Марія. Різні, як небо й земля. Оксана – старша, серйозна, ще зі школи допомагала по господарству, в усьому слухалась батьків. […]
— Мамо, ти серйозно? — здивувалася Софія, коли почула, що Марія хоче запросити бабусю. — Я знаю, — відповіла Марія, задумливо дивлячись у вікно. — Але вона твоя бабуся. І ми з нею дещо пережили в Італії. Я хочу, щоб вона була
Сонце ледь підіймалося над каналами Венеції, коли Марія, сорокарічна жінка з України, йшла вузькими вуличками до маленької кав’ярні, де вона працювала офіціанткою. Її життя в Італії було непростим: заробітки, самотність, […]
— Тобі треба оформити квартиру на мене. Так буде правильно для всіх, — свекруха не приховувала роздратування, коли я відмовилась навіть говорити про дарчу
— Тобі треба оформити квартиру на мене. Так буде правильно для всіх, — свекруха не приховувала роздратування, коли я відмовилась навіть говорити про дарчу. Тетяна стояла біля вікна на крихітній […]