Рубрика: Людина
– Яка Італія, Олесю, в нас ванна протікає. Спустися на землю, – буркнув Святослав, навіть не відриваючись від каталогу плитки. А я більше не сперечалася – я вже шукала вихід, хоч поки що лише в голові
– Яка Італія, Олесю, в нас ванна протікає. Спустися на землю, – буркнув Святослав, навіть не відриваючись від каталогу плитки. А я більше не сперечалася – я вже шукала вихід, […]
– Мамо, мамо! Бабуся мене і Гліба кропивою відшмагала! – А що вони в чужому городі без дозволу ягоди рвуть? Не для вас тут посаджено! Ці ягоди мені на варення підуть, а твої безсовісні дітки за тиждень усі общипають. Нехай знають, що не можна брати чуже! – Прокричала у відповідь тітка
Віка та Матвій купили дачу в середині серпня. Продавці – літня подружня пара – виїжджали з міста, бо вирішили жити ближче до дітей та онуків. Цей будиночок одразу сподобався Вікторії: […]
Минуло кілька місяців, діти так і не зателефонували Надії. Нога матері зажила, але серце – ні. Одного дня Надя написала листа. Без претензій, просто: “Мені не треба багато. Я не чекаю подяк. Я просто хотіла знати, що я вам ще потрібна. Хоч іноді. Хоч для слова. Але, видно, я помилилася. Бережіть себе. Я молюся за вас, навіть якщо ви цього не хочете.” І не відправила. Склала у шухляду. Своїх дітей вона відпустила і пробачила, хоча і не знала як далі жити без підтримки
Надія Степанівна жила у невеличкому містечку, у старенькій хаті з вишневим садочком під вікнами. Колись вона садила ці вишні з чоловіком, ще як були молоді, а зараз тільки змахувала з […]
— Приїхала, вона мене тут же вилаяла, прямо в коридорі, за те, що я купила гостинці і принесла їх з магазину у звичайному пакеті, — згадує Марія. — А в чому треба було принести? У долоньках? У валізі? У кишенях? — перебирає подруга варіанти. — Ні, треба було взяти не звичайний пакет, а спеціальний, біорозкладний
— Так мені й сказали, що я просто погуляти хотіла, чого в сестри чоловіка я, звісно, дозволити собі не могла, тому й з’їхала від неї в готель, — розповідає Марія […]
— І онучат уже передчувала, — усміхається жінка. — А що? Нормальне бажання. Роки йдуть. Не в сорок же років Іринці за первістком вирушати. А тут уже майже рік зустрічаються, самі про весілля заговорили при мені
Коли в житті Ірини з’явився Назар, Зоя Іванівна щиро раділа: начебто приємний молодий чоловік, працює, красиво залицяється, та й доньці він, видно, до душі припав. — Я раділа, — зізнається […]
— Я картоплю посмажила, їсти будеш? — Таке лайно не їм! — Мамо… — Що? — За навчання треба заплатити… — Не мої проблеми, ти доросла, сама заробляй! — У мене немає стільки грошей… — Ти що, недолуга дівчинка? Йди, і не стій тут як вівця
— Ну мамо, ти чого така незграбна, як та вівця? Скільки можна тобі товкти: ось сюди натисни! — Я тобі зараз як дам вівцю по лобі, грубіянити вона мені надумала! […]
Весілля було в самому розпалі і я нарешті відчула, що це справді може бути наш день. Аж доки Олена Петрівна не встала. Вона вийшла з-за столу, підійшла до мікрофона та попросила уваги. Раптом у залі запала тиша. Навіть діджей вимкнув музику. «Любі мої», – почала вона з посмішкою, – «перш ніж ви вип’єте ще одну склянку, я маю вам дещо сказати»
Моє весілля… Я ніколи не уявляла, що той день завершиться чимось більшим, ніж просто церемонією та тортом. Але мені варто було здогадатися. З того моменту, як я сказала Василю «так», […]
Аліса сиділа одна у великій трикімнатній квартирі і думала, що все могло б бути інакше: поруч були б тато і мама, і по квартирі бігав малюк, якому зараз уже було б майже три роки
Тася запитально подивилася на чоловіка: – Арсенію, що будемо робити? Я вже не дівчинка, приводити на світ дитину в тридцять сім років – це все-таки ризик. А її ще й […]
— Ось, помилуйся! До чого ти довів дівчину! Я ж тобі казала, що вона з гонором, що її в їжакових рукавицях тримати треба! А ти що? Розпустив її зовсім! Потурав усім її примхам! Тепер ось…! Залишила записку і втекла, як остання… навіть слова підібрати не можу!
— Уявляєш, мама дзвонила, — Ігор, не відриваючись від екрану ноутбука, де миготіли якісь робочі графіки, кинув це в повітря так, ніби повідомляв про прогноз погоди. — На тиждень до […]
— Ти мені тут не дорікай! Це ти, між іншим, зруйнував нашу родину! Хотів дружину з дитиною — отримав і не скаржся! — Якщо добровільно не хочеш, я в суд піду, — перестав вдавати ввічливість Ярик. — Подивимося тоді, як заспіваєш. — Та йди ти… куди хочеш, — Женя розвернувся і пішов геть, не озираючись.
— Ти ж знаєш, що я доглядав за бабусею, — відповів Ярослав. — Тепер для неї доведеться найняти доглядальницю… Давай так. Я дарую тобі свою кімнату у гуртожитку, а ти […]