Рубрика: Людина
Є у мене родичі в місті. Вони часто до нас в село приїжджають на літо. Обідають у нас і їдуть, ми їм ніколи і шматочком хліба не дорікали. Мама моя для них нічого не шкодувала ніколи. Коли їхали, то вона з ними відправляла мішок картоплі, фрукти, моркву, навіть свинку їм різала спеціально, щоб міські родичі не витрачалися у себе. А у відповідь навіть «спасибі» не отримували. Дзвонять нам кожні вихідні і на життя сkаржаться. Кажуть, що rрошей ні на що не вистачає. Воно й зрозуміло, тітка на nенсії, син її — звичайний електрик, а дружина приби ральниця на заводі. Живе від зарnлати до зарnлати. Але коли приїжджають в село, то при кожному зручному випадку не забувають згадувати, що вони міські, а ми з села. Гидуючи дивляться на гній, але їдять наші фрукти і овочі не rребують.
Є у мене родичі в місті. Вони часто до нас в село приїжджають на літо. Обідають у нас і їдуть, ми їм ніколи і шматочком хліба не дорікали. Мама моя […]
Катя розвішувала білизну, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха. – Катю, привіт. Ти одна? – з порогу запитала Марія Іванівна. – Доброго дня. Одна. Олексій ще на роботі, – відповіла невістка. – Це добре, що Олексія немає, – свекруха зайшла в квартиру та пройшла на кухню. – Щось сталося? – захвилювалася невістка. – Сталося, Катю… Мені крім тебе і поділитися нема з ким…, – якось дивно відповіла Марія Іванівна. Катя поставила чайник грітися, поставила на стіл вазочку з цукерками. – Розповідайте, мамо, не тягніть…, – попросила невістка. Але Катя навіть уявити не могла, який «секрет» їй відкриє свекруха.
Катя розвішувала білизну після прання, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха Марія Іванівна. – Катю, привіт. Ти одна? – з порогу запитала вона. – Доброго дня. Одна. […]
Я ніколи не думала, що моє сімейне життя перетвориться на боротьбу за власну гідність. Коли я одружилася з Богданом, я вірила, що ми будемо справжньою командою, але його мати, Лариса Григорівна, поступово почала контролювати кожен наш крок.
Я ніколи не думала, що моє сімейне життя перетвориться на боротьбу за власну гідність. Коли я одружилася з Богданом, я вірила, що ми будемо справжньою командою, але його мати, Лариса […]
— Я так більше не можу. Я мріяв про сина, а у нас вже третя дочка. Це не те життя, про яке я думав, — Сергій стояв на порозі з потертою спортивною сумкою і жодного разу не подивився їй в очі.
— Я так більше не можу. Я мріяв про сина, а у нас вже третя дочка. Це не те життя, про яке я думав, — Сергій стояв на порозі з […]
Правду Віра дізналася тільки через місяць. Збиралася, як завжди, сестру відвідати. Подарунки приготувала. Чоловік навідріз відмовлявся їхати з нею. Віра прямо сказала: – Розповідай, що тоді сталося. Відчуваю, що щось трапилося! Не без причини Єгор при згадці про тітку злиться і дратується.
– Бабця! – закричала на Віру племінниця. – Стара безсовісна жадібна бабця! Від тебе скоро чоловік піде. Є до кого… Наприклад, до моєї… Віра анітрохи не образилася. У свої сорок […]
10 років назад я розлучився зі своєю дружиною. Моїй доньці Катюші тоді було тільки 14 і вона залишилась з мамою. Однак, колишня дружина була проти мого спілкування з донькою. Ніколи не відпускала на свята до мене. Через друзів дізнавався про закінчення школи, свята доньки. А коли нарешті випала нагода зустрітися з Катериною – то донька сказала що я чужий для неї.
10 років назад я розлучився зі своєю дружиною. Моїй доньці Катюші тоді було тільки 14 і вона залишилась з мамою. Після розлучення колишня вирішила почати все наново. Вона переїхала разом […]
— Дмитре Миколайовичу, а чому саме в готелі? — розгублено запитала Міла. — Ну, не додому ж мені тебе до себе тягнути! — він зареготав. — Та й дружина не зрозуміє! — Але там же всі побачать, — говорила Міла, — всі зрозуміють! – Не повіриш, їм всім байдуже!
— Я знав, що ти повернешся! — із задоволеною посмішкою промовив Дмитро Миколайович. — Всі ви повертаєтеся! А ще вдаєте з себе… Міла прийшла наступного дня, коли складала іспит інша […]
— Ти мій чоловік. Людина, яку я кохаю. — Кохаєш? — Дмитро сів навпроти неї. — Тоді відмовся від цієї посади. Зависла тиша. Світлана дивилася на чоловіка і думала про те, скільки разів за ці роки вона відмовлялася від чогось заради нього. Від проектів, від відряджень, від можливостей. — Не можу, — тихо сказала вона. — Не можеш чи не хочеш?
— Не смій мене вчити життю! — Дмитро кинув телефон на стіл так, що екран тріснув. — Я сам розберуся, кому і скільки платити. Світлана мовчки підняла уламки. Дванадцять років […]
Пару разів я просила її посидіти з сином, коли дуже треба було. Ну і явно помічала, що свекруха скрізь залізла, все подивилася, все перерила. Немає у нас з чоловіком таємниць і секретів особливих, але ж неприємно, коли в твої труси лізуть, речі перебирають, у паперах порпаються
Лариса пів року тому вийшла на роботу після відпустки по догляду за дитиною. Синочку, а йому вже три з половиною рочки, відвідує садочок. Ходить поки що не дуже, може, за […]
— Мамо, що ти робиш? — Світлана витріщила очі на матір. — Те, що давно слід було зробити, — відрізала старенька. — Збирайте речі і на вихід. У вас і квартира є своя, до речі.
— Молодець, — сказала мати, коли Варя принесла підписані документи. А Варвара пригадала розчарування в очах бабусі. — Ой, онучко, — журилася Аріна Федорівна. — Даремно ти не порадилася зі […]