Рубрика: Людина
Від цієї Амалії у нас у селищі гидували всі. І який був мій жах, коли син заявив, що хоче одружитися саме з нею
Селище у нас маленьке, всі, всі одне про одного знають. Тому і цю Амалію всі знають не з кращого боку – гулянка. Серед ласок, що удостоїлися, називають вже пару десятків […]
Зятя все влаштовує. Теща працює, грошей на витрати вистачає, йому й напружуватися не треба. До того ж, свої овочі з села. Зять допоміг би мені в городі, але от біда, машини немає. Це він натякає, щоб я дала грошей на машину. Вони знають, що в мене є заощадження, а я боюся останнє віддати і залишитися з нульовим балансом. До того ж, моїх заощаджень на машину ніяк не вистачить
На вихідні Алла, як завжди, приїхала до матері. Матері 78 років, вона давно живе одна. За два дні донька встигає зробити в хаті прибирання, випрати білизну. Машинки-автомата, як і води, […]
Після знайомства з батькам Володі я не могла прийти до тями. Довелось зупинити автівку і розставити усі крапки над “і”. Я ніколи не була в такій ситуації, коли тебе допитують, наче на допиті. Шоу “холостяк” відпочиває. Я намагалася тримати себе в руках за столом, чесне слово, але коли пішла до ванної, щоб просто перевести подих, випадково почула їхню розмову
Після знайомства з батькам Володі я не могла прийти до тями. Довелось зупинити автівку і розставити усі крапки над “і”. Я ніколи не була в такій ситуації, коли тебе допитують, […]
Тридцятого грудня телефон Христини раз у раз відволікав її від роботи і повідомляв неприємні звістки. Мама з татом захворіли, брат купив гарячі путівки на лижі, у двоюрідної сестри затопило квартиру. Загалом, ніхто не прийде. Прикро! Не те слово, як прикро! Мало того, що всім, ну, крім брата, погано, у всіх неприємності, а дівчина не може їм допомогти, так ще й у неї повний холодильник продуктів, які нікому буде їсти
Христина приїхала в це невелике містечко зовсім недавно. Так уже вийшло, що їхній відділ розформували, усім співробітникам запропонували інші місця роботи, але далеко від дому. Багато хто просто звільнився. Але […]
Дарина забирала свого сина Андрійка з дитячого садка. – А на ранок завтра хто прийде? – раптом запитала її вихователька. – Ви, чи тато Андрійка? Дарина оторопіла від почутого. – Тато Андрійка? – здивовано перепитала вона. – Ну, так, тато! – сказала та. Молоденька вихователька, здавалося, не помітила, як почервоніла й розгубилася мати Андрійка. – У нас тема – «Золота осінь». Треба зібрати і принести невеликий букет жовтого листя… Мовчки кивнувши їй, Дарина так і не змогла нічого сказати у відповідь. Вона вийшла на вулицю. – Андрійку, а чому ти називаєш нашого сусіда татом? – запитала Дарина в сина. Вона не розуміла, що відбувається
Андрійко вибіг з під’їзду і, озирнувшись на всі боки, зітхнув. Двір був порожній. Навіть на лавках не було нікого з бабусь. Що б це могло означати? І тут його осяяло […]
— А я, мамо, більше не напишу тобі листа. — Чому? — матір навіть розгубилася. — А ми тобі подарунок привезли. Ось! Син діловито дістав із рюкзака коробку і поклав на стіл. — Телефон, — радісно підтримала Катерина. — Так. Перший купили найпростіший, щоб просто дзвонити, а як з цим освоїшся, візьмемо дорогу модель, щоб відеозв’язок був, — додав син. — Ой, дякую, мої дорогі
— Доброго ранку, Семенівно. Що це ти хвіртку підперла, мене чекаєш? — Що на тебе чекати, інші справи є. Ось курку загубила, строката така… не бачила? — Ні. І листа […]
Тридцять першого грудня Ольга з дітьми збиралася святкувати Новий рік у бабусі. Настрій був сумний – це було перше їхнє свято без батька, який залишився вдома. – Мамо, а тато так і не подзвонив? – запитала донька Аліна, допомагаючи прикрашати ялинку. – Дзвонив уранці, – відповіла Ольга. – Сказав, що телевізор буде дивитися вдома. Син Дмитро зітхнув. – А пам’ятаєш, як минулого року тато Миколаєм вдягався? – запитав він. У цей момент в двері подзвонили. На порозі стояла подруга Ольги – Марина. – Збирайтеся! – вигукнула вона. – Швидко! – Що трапилось?! – ахнула Ольга. – Сюрприз! – Марина загадково посміхнулась. Ольга не розуміла, що відбувається
– Андрійку, дивись, що я знайшла! – Ольга дістала з шафи запорошений альбом. – Наш перший похід. Пам’ятаєш? Чоловік неохоче відволікся від телевізора: – Хм… – Ось, дивись: ти, я, […]
– Так, Наталко, іди геть! Візьми Петьку і живи, де хочеш. Це мій будинок. Я більше не збираюся ділити його з тобою! – Ти серйозно? – Абсолютно! Ти завжди любила повторювати, що ти сильна жінка. Ось і доведи
Я сидів у величезному шкіряному кріслі та дивився у вікно. Вигляд на місто відкривався шикарний, але мені було не до всіх красот. У голові крутилися думки про минуле. І як […]
— Та ось, не встиг Федір дах перекрити, хотів дуже, думаю, найняти когось. Накопичити б ще. Тепер треба буде наймати, працівники нині дорогі, мабуть. — Ой, і не кажи. Філончукам он паркан замінили, так вони три пенсії відкладали, а вона у них ого-го, не те що в нас. Тобі, до речі, додали хоч трохи. — Не знаю, Віро, я не цікавилася… щось я й досі відійти від втрати не можу… — Бідолашна, ти бідна. Почекай, Маріє, а Федір не більше за тебе отримував? — Більше. — Ну ось, ти дізнайся. Чула в магазині, тут одна в пенсійний з’їздила, поміняла свою пенсію на пенсію чоловіка та живе приспівуючи, пряники бере
Приходила до тями після втрати чоловіка Марія Іванівна довго. Перші місяці навіть не пам’ятала, що відбувалося. Просто все йшло своєю чергою. Усі справи пам’ятали руки, їм не треба було нагадувати. […]
Рая мала свій власний магазинчик в торговому центрі. В той день покупці підходили до Раї, знімали з полиць жіночі сумочки, питали ціни. Дві дівчини купили недорогі рукавички. Мила бабуся попросила відкласти їй симпатичний ридикюль на тиждень, до пенсії. Рая забрала ридикюль у шафу… – Схоже, до вечора буде затишшя, – подумала Рая і відкрила свій ноутбук. Вона вдягнула навушники і сіла зручніше спиною до вітрини… Вона взагалі не чула, що відбувається навколо. А далі сталося несподіване
Із напарниками Михайловичу не щастило. Ось років п’ятнадцять тому, був у нього на початку роботи, чудовий напарник – Юрко. Пропрацювали вони разом майже десять років. Обидва передпенсійного віку, обидва рукасті […]