Рубрика: Людина
— А тепер я розумію – справа не в розкладі. Річ у любові, яку ми даруємо одне одному. У дрібницях, з яких складається щастя. — Ти дивовижна мати, Мариночко. І дружина. Я так рада, що Андрійко зустрів тебе. Андрій повернувся пізно ввечері. Відчинив двері своїм ключем і завмер на порозі. З квартири пахло хвоєю, корицею і ваніллю. У напівтемряві мерехтіли маленькі ліхтарики на підвіконнях, відкидаючи химерні тіні на стіни
Марина стояла біля вікна, розглядаючи сніг, що падав. Перший у цьому грудні. М’які пластівці повільно опускалися на землю, вкриваючи сірий асфальт білим покривалом. В інший час вона б пораділа цьому […]
— Мені нічого не треба. Тільки ти одужуй, дідусю. — Це вже як вийде. А якщо що, ти не плач. Знай, не люблю я це. Не гнівай мене. Так от. Будинок майже розвалився. Город? А що ти одна з ним зробиш. Тож ти одразу, як отримаєш спадок – продай. А тут, – він простягнув їй картку, на якій вона побачила своє ім’я. – Я зібрав тобі. Нема чого по чужих кутках поневірятися. На перший внесок вистачить. Просто зараз і займися. Я хочу за життя дізнатися, що ти влаштована
— Тетяно, ти де? Ми з мамою чекаємо на тебе, чекаємо. А тебе все немає, – почула Таня нетерплячий голос чоловіка. — Уже йду. На роботі затримали, – Таня не […]
– А тобі обов’язково приїжджати, мамо? В Італії зараз теж дуже гарно, залишся там, відпочинь, – сказала мені телефоном дочка Юля
Я не могла дочекатися тієї миті, коли побачу всіх своїх рідних! Господи, як я за ними скучила! Ті не тривалі розмови телефоном, не йдуть ні в яке порівняння з теплими […]
– А ну зменш тон, ти з матір’ю взагалі як розмовляєш — нічого не переплутала? Гроші мої, що хочу з ними, те й роблю
– Ану зменш тон. – Мамо, що означає «немає грошей»? Ми ж домовилися, ти обіцяла мені… – ледве стримуючи сльози, прошепотіла Настя. Літня жінка навпроти склала руки на грудях і, […]
Зрештою, коли Яна на повному серйозі почала домовлятися з Олею щодо навчання тієї приготуванню правильної їжі і вимагати від неї, а особливо від Юри негайного вступу до їхнього товариства і змін у своєму світогляді, Юра встав з-за столу, буркнув: «Я освіжитися, ненадовго!», і попрямував у бік туалетних кімнат
За вечерею Оля сказала чоловікові. — Юрчику, ти на суботу нічого не плануєш? — Та ні, зая, нічого начебто. А що, у тебе є пропозиції? — Ну-у, загалом, мені Янка […]
– А тепер давайте розрахуємося. Я мало не втратила дар мови. – Олено! Які ще гроші? Це ж мої подруги! – здивовано сказала я. Подруги переглянулися, але, щоб не створювати незручностей, мовчки дістали гаманці й оплатили. Я ледве стримувалася, щоб не висловити все прямо там, у магазині
Я живу вже майже 20 років в Італії, але додому їжджу раз у кілька років, десь раз на два роки. Цього разу приїхала на свята, бо скучила за всіма — […]
– Валентино, у тебе троє дітей, а ти сама оце в кафе каву з тортом? – скрикнула я, побачивши невістку за столиком у затишному куточку кафе. Я щойно повернулася з міста, вирішила зайти перекусити – і на тобі! Валентина аж підскочила від мого голосу, але швидко оговталася
– Валентино, у тебе троє дітей, а ти сама оце в кафе каву з тортом? – скрикнула я, побачивши невістку за столиком у затишному куточку кафе. Я щойно повернулася з […]
До весільної церемонії залишалися лічені хвилини, а я стояв біля церкви і читав листа від мами, який випадково знайшов у кишені свого піджака
Коли чоловік одружується, дуже важливо, щоб його мама і дружина ладнали між собою, адже це дві найзначущіші жінки в його житті. Юра не міг заснути і вирішив відволіктися, щоб хоч […]
До Ані раптом підійшла повненька дівчина: – Ой, ви новенькі, яке маля у вас! Давайте я подивлюся за вашим малюком, а потім і ви мені допоможете! У нас тут усі одне одному допомагають! А ще щовечора ми влаштовуємо концерт самодіяльності! Ось ви чим займаєтесь? Співаєте, танцюєте?
– Нарешті приїхали! – Аня вилізла з таксі, в якому її захитало, і почала жадібно пити вже теплу воду з пляшки. Вона важко переносила подорожі автомобілем, тим більше, з місцевим таксистом, […]
— Ой, скільки тут добра всілякого! Та це ж можна на пластик віддати, а це на макулатуру, а це ще можна на шафу чи ще кудись виставити, — Віка, як завжди, з ентузіазмом порпалася в тих пакетах, що я для неї наготувала. Я мовчки спостерігала, як вона дістає з пакунків дитячий одяг, що став маленьким на моїх дітей, іграшки, старі книжки, які мені вже не потрібні, і навіть порожні ящики, які просто займали місце в коморі
— Ой, скільки тут добра всілякого! Та це ж можна на пластик віддати, а це на макулатуру, а це ще можна на шафу чи ще кудись виставити, — Віка, як […]