Рубрика: Людина
– Дожила я до 60 років, а від дітей жодної подяки! – сказала мати, обвівши очима родичів. – Ні, ви тільки уявіть! У мене ювілей, а вони мені папірці притягли й телефон, який, мабуть, взяли з рук за низькою вартістю
Суботній день видався сонячним, хоча грудневі морози вже міцно трималися за землю. Віктор, Віра та Вадим, дорослі діти Маргарити Петрівни, разом зі своїми сім’ями зібралися у затишному будинку матері, щоб […]
Нинішній чоловік ревнує мене через спілкування з колишнім. А як я можу з ним не спілкуватися, якщо у нас спільна дитина?
З кожним місяцем у мене все сильніше псуються стосунки з чоловіком. Він ревнує мене через те, що я часто спілкуюся з колишнім. Чоловік вимагає, щоб я припинила це спілкування, але […]
Христина приїхала в село. Її знайома старенька – Зоя Захарівна, попросила дівчину привезти одну річ з її будинку. Христина відкрила замок і зайшла у невелику акуратну хатину. Незважаючи на те, що баба Зоя кілька місяців там не була, всередині була чистота і порядок. Христина вирішила протопити пічку і зігрітися. Вона підійшла до вікна і визирнула на вулицю. Там біля сараю були дрова. – Головне, щоб вони не примерзли одне до одного, – подумала Христина. Але раптом на веранді почувся скрип. В хату явно хтось зайшов… Христина глянула хто там і побіліла від побаченого
– Зоє Захарівно, що це з вами? – запитала Христина, уважно вдивляючись у риси обличчя самотньої бабусі, яку доглядала ось уже більше року. Зазвичай жвава бабуся чомусь тепер лежала на […]
На ювілей свекрухи, якій виповнилося 70 років, вирішили влаштувати скромну урочистість вдома, запросивши лише найближчих – невісток та синів. Ми вибрали недешевий подарунок.
На ювілеї свекрухи, Людмили Іванівни, якій виповнилося 70 років, все почалося досить скромно. На свято були запрошені тільки близькі: сини з дружинами. Я вирішила допомогти в організації свята – спекла […]
Кілька днів тому Володимира покинула дружина. Олена пішла, так і не пояснивши до ладу, що сталося. У суботу вранці пролунав дзвінок у двері його квартири. На порозі стояв тесть
Кілька днів тому Володимира покинула дружина. Олена пішла, так і не пояснивши, що саме спричинило розрив. Понад двадцять років шлюбу, дорослий син, усталене життя – все це звалилося раптово. – […]
— Ой на горі два дубки… – співають уже не мами дорослих дітей, а дівчата, Яна і Катя. — Та й схилились до купки, – підспівують їм хлопчаки, не татусі, ні, хлопці – Костя і Вітьок. Ох, які ж веселощі були, дивляться розгублено діти, а вони й не знали, що батьки можуть так танцювати… А мами, мами немов дівчата стрибають кізоньками і співають, співають, співають… — Нікуди ви не підете місця вистачить усім лягайте спати
З самого ранку Катерина носиться, як заведена. Сьогодні у них будуть гості. Господи, та вона вже й забула, як це, гостей зустрічати, та що вже там і не пам’ятала. Подружки, […]
Вона розуміла, не засуджувала, не лізла з порадами. Своє б життя прожити, а син зі своїм сам розбереться. Розумний чоловік. Вона і себе, загалом, особливо дурною не вважала. Тільки от якось життя пройшло… Може, і по розуму, але точно не по серцю. У місті, яке вона ніколи не любила, на роботі, яку вона ненавиділа. Добре хоч до чоловіка любов була. Тепер, може, теж є, але скільки її? Перемішалася вона з рештою. Зі звичкою, почуттям обов’язку, турботою. Не відокремити
— Привіт. Як справи? — Привіт. Усе нормально. Кожен ранок Олени Вікторівни починався з дзвінка чоловіка. Це був своєрідний ритуал. Щось середнє між турботою і звичкою. Так, він піклувався, перевіряв. […]
Мам, ти ж розумієш, що Різдво – це просто традиція? Ми з Іваном не святкуємо, це не для нас, – сказав Ярослав минулого року. – Але ж це родинне свято. Ви навіть не мусите вірити в Бога, просто проведіть час зі мною, – просила я. Вони не приїхали. Цього року я вирішила не просити. Зробила святковий стіл – грибну юшку, вареники з капустою, налисники з сиром і медом. Тільки от їсти не було з ким. Після дзвінка у двері, коли я побачила сусідку, стало ще важче
– Іванко, що ти тут робиш? – Я зі здивуванням дивилась на сусідку, яка стояла переді мною з пампушками в руках. Вона була єдиною, хто цього вечора згадав про мене. […]
А в Люби що? У Люби все просто, від бабусь, від матері навчена готувати, по-селянськи, одним словом. — Любо, а чого ти фіранки нові не повісиш, а то все по-старому в нас. – Петро наступного дня переключився на вишиті фіранки в кухні. Он у Кольки, як у місті, і диван новий нещодавно купили, а ми село – селом
— Скажи чесно, де це тебе так нагодували, що від моєї їжі верне? — Ну, ти скажеш, Люба: «верне». Ситий я, ось і все. У Коляна повечеряли, у нього дружина […]
Ти думаєш, це нормально так говорити? – раптом не стрималася Ірина, моя дружина, і її слова зупинили всіх за столом. – Борис старається для всіх нас, а ти навіть “дякую” не скажеш? Це було минулого Різдва, і той вечір назавжди залишиться у моїй пам’яті не як свято єднання, а як момент, коли наша сім’я тріснула навпіл
– Ти думаєш, це нормально так говорити? – раптом не стрималася Ірина, моя дружина, і її слова зупинили всіх за столом. – Борис старається для всіх нас, а ти навіть […]