Рубрика: Людина
Катя повернулася додому зі школи. Мати з батьком сиділи на кухні. – Привіт, мамо! Привіт, тату, – весело сказала дівчинка, зайшовши в коридор. – Привіт! Переодягайся, і приходь обідати, – сказала мама до доньки. Катя про себе зазначила, що між батьками була якась напруга, але виду не подала. Дівчинка швидко преодягнулася. Вийшла в коридор, і хотіла було зайти на кухню, як раптом почула, що мама про щось розмовляє з батьком. – Підслуховувати не гарно, – подумала вона, але цікавість взяла гору. Катя тихенько підійшла до дверей кухні, прислухалася до розмови батьків і… застигла від почутого
Тата свого Катя не знала. Знала, що він пішов, коли їй було три роки, і їй навіть здавалося, що в голові є якісь уривки спогадів. Але вони були такими невиразними, […]
– Нову дружину шукай тих самих розмірів, бо від колишньої твоєї в мене шуба залишилася!- Зажадала мати
До весілля ми з Романом зустрічалися лише близько чотирьох місяців. Він швидко зрозумів, що я саме та, хто йому потрібний. Не роздумуючи, він зробив мені пропозицію руки та серця, на […]
Віра Миколаївна дуже боїться віддати Богу душу. Дуже! Як усе це буде, а раптом мучитиметься, страждатиме в останні хвилини? Та й негарно все це! Жахливо соромно помирати! Ні-ні! Господи, дай пожити ще! Не скаржуся я більше, не буду!.. Віра сідає за стіл, уся неприбрана, нечесана, халат із японською сакурою на спині сяк-так зав’язаний на вузол, ні в життя потім його Вірочка сама не розв’яже, руки ж слабкі… Так і буде, мабуть, ходити в ньому весь день. І ноги знову ниють, а шия ніби кам’яна, не повернути. Продуло, схоже. Ось просила вчора Віра зачинити кватирку, так просила, самій не дотягнутися, але ні
Вірі Миколаївні все було вже важко – проклятий вік, щоб його! Встати вранці з ліжка – важко, ноги, як два поліна, ворушитися не хочуть, лежать на простирадлі з квіточками, розкинулися, […]
В суботу кажу невістці: “Завтра неділя, так собі розплануй, щоб перш ніж до церкви піти, маєш їсти наварити, а в нас заведено, що на неділю обов’язково мають бути вареники зі шкварками і борщ червоний”. Мені вже з хати потрібно виходити, а невістка і не думає мені сніданок давати. Приходжу на кухню, а вона там вівсянки з фруктами наварила. Та хіба то їжа на неділю? До церкви я вже йшла накручена. Я не хотіла до свахи дзвонити, але прийдеться!
Живу я маленькому селі, де всі один про одного все знають. Тому я завжди дбала про те, щоб у мене все було ідеально. З чоловіком виховали двох дітей, сина Юрія […]
– Якщо ти не повернешся сьогодні до нас, я подам на розлучення. Мене все це дістало! – Отримав Стас повідомлення від дружини
– Ти забрав Мишка зі школи? – Що? Сьогодні ж твоя черга! – обурено відповів Стас. – Ти жартуєш? Я тобі вчора тричі сказала, що в мене сьогодні нарада, і […]
Пані Галина з третього поверху перестала зі мною вітатися. А Микола, який завжди любив поговорити в ліфті, тепер мовчав і лише коротко кивав. Мені здавалося, що всі знають щось, чого не знаю я. Одного вечора, коли я повертався з роботи, мене зупинила сусідка, пані Валентина. – Максиме, пробач, що втручаюся, але… Ти про Христину щось знаєш? – запитала вона, знічено поглядаючи на двері Антона
– Христю, ти ходила до Антона? – запитав я дружину, ледве стримуючи хвилювання. Вона здригнулася і повернулася до мене. Її погляд затримався на мені лише на мить, але цього було […]
Юля накрила стіл, красиво одяглася, і стала чекати гостей. Сьогодні син Іван приведе свою дівчину, знайомитися. На годиннику було без чверті десять, коли пролунав дверний дзвінок. Юля відкрила двері, на порозі стояв син з дівчиною. – Мамо, це Олена, моя дівчина, – представив супутницю Іван. – Дуже приємно, проходьте в кімнату до столу, – усміхнулася Юля. Іван з Оленою зайшли в коридор. Хлопиць допоміг дівчині зняти пальто. А коли Олена зняла шапку то Юля аж застигла від здивування. – Ось тепер все ясно! – тільки й вигукнула жінка
Перспектива залишитись самотньою жінкою напередодні Нового року Юлію не радувала. Але й миритися з чоловіком, який виявився зрадником, було теж не найкращою ідеєю. — Це ще син дорослий, не дитина. […]
– Тобі треба повернутися до Ольги, – Ірина подзвонила своєму коханому Денису. – Там твої діти, все таки. Як вони будуть без батька? – Зараз приїду, поговоримо, – сказав Денис і поклав слухавку. Через годину він подзвонив у двері Ірини. Вона пішла відкривати. У руках Денис тримав гарний букет квітів. – Це тобі, Іринко, – сумно сказав він. – Дякую за все, що ти для мене зробила… – Ой, забув! Я зараз… Денис раптом побіг сходами вниз і повернувся з ігристим у руках. – Це ще для чого?! – здивовано запитала Ірина. Денис загадково посміхався. Ірина не розуміла, що відбувається
– Хочеш заміж, тезка? – Ірина Геннадіївна стояла і посміхалася. – Хочу, – раптом серйозно відповіла Ірина. Ірина Геннадіївна була начальницею відділу, де працювала Іра. Вранці вона зупинила Іру в […]
Поліна сходила в магазин, купила продуктів і взялася готувати вечерю. Вона накрила невеличкий стіл, поставила пиріг у духовку і пішла чепуритися. А як же ж?! Зараз до неї має прийти її коханий Андрій! Поліна вдягла гарну вечірню сукню і сіла чекати коханого. Нарешті пролунав дзвінок у двері. Поліна одразу кинулася відкривати. Але коли вона побачила, хто стоїть на порозі, її посмішка повільно сповзла з обличчя
Поліна була і красуня, і розумниця, і хазяйновита, але чомусь їй дуже не щастило в коханні. Шанувальників було хоч греблю гати, але серйозних стосунків не виходило. Поліна закінчила інститут і […]
Андрій повернувся додому з роботи. – Кохана, я вдома! Що у нас на вечеою? – гукнув він з коридору. Але відповіді не було. Чоловік зайшов на кухню – біля плити клопотала його мама. – Мамо, а де Оксана? – поцікавився він. – Я коли повернулася, то її вже не було, – пояснила Галина. – Можливо в магазин пішла. Андрій погодився з припущенням матері і пішов у спальню переодягнутися. Чоловік зайшов у спальню, підійшов до комода, щоб взяти домашній одяг, як раптом помітив якусь запуску. Андрій взяв її, прочитав і застиг від прочитаного
-Мамо, я приїду на вихідні з дівчиною, – повідомив Андрій матері по телефону. – Її звуть Оксана. -Ой, синку, якось несподівано так, але я рада. Це вже треба розуміти, що […]