Рубрика: Людина
Марина стиснула ручку. Звісно, хто її просить? Лише іпотека за квартиру, навчання молодшого сина, рахунки за комунальні послуги та продукти. А ще нещодавній ремонт, який вони робили у кредит, бо зарплати чоловіка ледве вистачає на продукти. Вона підвелася і пішла на кухню. Зробила чай. У голові крутилися слова Максима: “Скільки можна так жити?”
Ремонт кухні – Борщ знову пересолила, – Сергій відсунув тарілку і відкинувся на спинку стільця. — І м’ясо тверде. Марина мовчки зібрала посуд зі столу. За двадцять п’ять років шлюбу вона […]
— Ти народила чотирьох? Забирай їх і викручуйся сама, це вже надто! — заявив мені чоловік, тільки-но переступивши поріг.Я дивилася на нього, не блимаючи. У голові була порожнеча. Чотири крихітні тільця в саморобних колисках здавалися нереальністю. Чотири дихання, слабкі, як трепет крил метелика.— Як ти збираєшся їх прогодувати? — Сергій нервово провів рукою по волоссю. – Де брати кошти? Хто за ними доглядатиме?— Ти народила чотирьох? Забирай їх і викручуйся сама, це вже надто! — заявив мені чоловік, тільки-но переступивши поріг.
— Як ти збираєшся їх прогодувати? — Сергій нервово провів рукою по волоссю. – Де брати кошти? Хто за ними доглядатиме?— Ти народила чотирьох? Забирай їх і викручуйся сама, це […]
Наталя лежала на ліжку й відпочивала. Вона була вже старенькою, та й слаба постійно, тож підводилася вона рідко. Допомагала Наталі її двоюрідна внучка Катруся, яка жила разом із нею… Раптом у коридорі пролунав дзвінок домофона. Внучка одразу кинулася туди і підняла слухавку. – Хто там? – запитала вона. – Дід Петро, – твердо сказав чоловічий голос. – Відкривай! – Який ще дід Петро? – не зрозуміла Катя. – Катрусю, відкривай! – раптом пролунав з кімнати голос Наталі. ..
Дід Іван із кимось говорив по телефону добрих пів години. Потім він з ностальгійною усмішкою на обличчі сидів і дивився в одну точку. – Тату, хто там дзвонив? – підійшла до нього […]
З холодильника не смій нічого брати – ми ці продукти за власний кошт купували, – викарбувала донька старенькій матері, яку залишила на цілий день з онуком
Арина Григорівна мирно спала на дивані, як раптом голосно задзвонив телефон. Жінка аж підскочила від несподіванки. На іншому кінці дроту почувся голос дочки Наталії. Бабуся погодилася і поспішила збиратися. Насилу […]
«Я всім поступилася заради дітей, а тепер не можу жити поряд із сином», — причитала свекруха, дізнавшись, що я проти її переїзду до нас
«Я всім поступилася заради дітей, а тепер не можу жити поряд із сином», — причитала свекруха, дізнавшись, що я проти її переїзду до нас. Анна втомлено відкинулася на спинку дивана. […]
По дорозі на ринок я побачила молоду дівку, що сиділа і nлакала. Дізнавшись причину її rоря, я вирішила діяти негайно
Я на ринок збиралася поїхати, урожай зібрала, з важкими пакетами попленталася на зупинку. А там дівка молода сидить та nлаче. Личко гарне, але очі червоні від сл із. Я одразу […]
– Чого треба тобі? Іди до господаря! Загубився ти, чи що? Як можна взагалі таке втратити? Ти ж як машина! Здоровий. Де у твоїх власників голова? Побачиш такого, то заїкою можна залишитися! – пробурчала Аліса
…Він схопив її за край пальта. Аліса навіть крикнути не могла – раптом голос зник. Та й людей особливо на вулиці не було. О десятій годині вечора. Це вона чомусь […]
— Та ні, встала, вже ні Дружка немає, ні Андрійка, і цей, чортяка волохатий, сидить, пику щирить. А чого йому не щирити? Он, дивлюсь, кришку на глечику відсунув і сметанку злизав, як ножем зрізав, ну як же так… Ну, розуміє, глянь, розуміє
“Ех, добре вранці в селі влітку, і в обід добре, і ввечері, і не влітку теж,” – думає Андрійко, старший онук Коваленків. – “Вранці встанеш, сонечко рожевим краєм тільки-но виповзло […]
– Знову макарони з майонезом? – на другий день такої їжі, чоловік відсунув тарілку. – Звикай! Натомість у свекрухи буде дача! – Відрізала дружина
Ганна дивилася на екран банківського додатка і рахувала в умі. Тридцять тисяч замість двухсот. Де решта грошей? Максим порався на кухні, гримів посудом і щось бурмотів собі під ніс. Зазвичай […]
– Хочу покаятись перед тобою, – прошепотіла Євдокія.Лікарі сказали Наталці, що матері залишилося жити лічені дні. Можливо,марить.– Присядь і послухай, – наполягала жінка. – Я й так на той світ ізгріхом відійду. Ти повинна знати правду……Наталка була вродливою. І після п’ятдесяти, у неї гарна постава. Час невідібрав краси. А от з особистим не поталанило. В усьому себе звинувачувала.Може, й долю через те віднадила……
– Хочу покаятись перед тобою, – прошепотіла Євдокія.Лікарі сказали Наталці, що матері залишилося жити лічені дні. Можливо,марить. – Присядь і послухай, – наполягала жінка. – Я й так на той […]