Рубрика: Людина
Загалом, коли Василина, нарешті, під’їхала, вони без її допомоги вже приготували два скромні салати. Не сказати, що стіл ломився, але хоча б неповна порожнеча. Виявилося, що ніякої розумної причини у Василини з приводу її запізнення не знайшлося. Просто вона довго збиралася і віддала перевагу зачісці, а не комфорту гостей. — Ви що накоїли? Я хотіла інший салат! – замість того, щоб вибачитися і подякувати за допомогу, сказала іменинниця. Вона прискіпливо поколупалася ложкою у великому блюді. – І огірки не почистили… ех ви. Аню, а ви ікру привезли?
Cвітлана і Віталій не любили спізнюватися. Вони завжди приїжджали вчасно, але того дня довелося трохи затриматися – їх довго обслуговували у квітковому магазині. Довелося витратитися на таксі. — Я вас […]
Ми з дружиною живемо в її квартирі, тому коли від хресної я отримав “спадок” – ми зробили ремонт і повністю підготували її до оренди. Деякий час квартира пустувала. Христина почала підганяти мене, мовляв, гроші ж на вітер, а ми могли б їх відкладати на щось важливе. І лише після цього вона дізналася, що там вже давно живуть, тільки не орендарі, а “друга” сім’я мого брата Бориса. Христина тепер не знає, як дивитися Тетяні, дружині Бориса, в очі. Я ж кажу мовчати
Ми з дружиною живемо в її квартирі, тому коли від хресної я отримав “спадок” – ми зробили ремонт і повністю підготували її до оренди. Деякий час квартира пустувала. Христина почала […]
Олена на прохання батька заїхала до нього на роботу. – Привіт, тату! – весело скала дівчина. – Ну, що ти хотів? – Привіт, доню, – Іван Вікторович відклав усі папери, і уважно подивився на дочку. – У мене до тебе є розмова! Я тут тобі нареченого придивився! – І хто ж це такий? – спокійно поцікавилася Олена. – Ярослав, двадцять п’ять років. Високий, спортивної статури, – пояснив Іван Вікторович. – Цікаво, цікаво, – усімхнулася Олена. – А фото його у тебе є? – Звичайно, – відповів батько, дістав з шухляди столу фото і передав його доньці. Олена глянула на фото і…ахнула від побаченого
– Я тут тобі нареченого придивився, – Іван Вікторович відклав усі папери, помітивши, що до його кабінету увійшла дочка. – Перспективний малий, син наших бізнес-партнерів. Я тебе, звичайно, ні до […]
— Синку, а що тобі подарувати на іменини? Кухонний комбайн або набір сковорідок чи каструль? Ну що ти на мене так дивишся? Ці речі тобі точно в господарстві знадобляться, ти ж у нас усе чоловіче розгубив, поступово на жінку перетворюєшся. Ніколи, Рома, я б не подумав, що ти так мене зганьбиш! Це ж вистачило розуму при гостях сказати, що ти підлогу миєш! Над нами тепер усі родичі сміються
— Синку, а що тобі подарувати на іменини? Кухонний комбайн або набір сковорідок чи каструль? Ну що ти на мене так дивишся? Ці речі тобі точно в господарстві знадобляться, ти […]
На ранок отримую від подруги повідомлення: «Ну дякую! Могла б і відповісти». Думаю, як чемно їй пояснити, що у мене немає ні сил, ні бажання щодня вислухувати чужі переживання?
Моя історія про стосунки із друзями й знайомими починається звичайно, як у всіх. Колись у нас була тісна компанія, де кожен міг набрати тебе у будь-яку хвилину й «забронювати» для […]
А зранку, як годиться, я розбудила невістку: – Давай до церкви підемо, Новий рік з благословення Божого розпочнемо! А Мар’яна мені крізь сон: – Мамо, ми вже не ходимо до церкви, Бог у душі. Ну як це? Який може Бог бути в душі, якщо ти навіть встати не хочеш, щоб до храму піти?
Та щоб я іще раз туди поїхала на свята? Ні-ні-ні, це точно не для мене. Мені дуже-дуже не сподобалося, як ми відсвяткували Новий рік у сина і невістки. Син у […]
За останній рік син на мене витратив близько 100 тисяч гривень. Це багато, але все це необхідні речі. Мені не до молодості йде, тому посудомийна машина просто необхідна, як і сушарка, бо інакше “зацвіте” взимку вся квартира. Ну а про кавоварку я мовчу, без неї я б просто не змогла. Але все це колись їм і залишиться. Інша річ коли Ангеліна на непотріб гроші мого сина тринькає. Ну скажіть мені, для чого було купувати той сповивальний столик? Я свого на дивані переодягала і нічого, он, який козак вимахав
За останній рік син на мене витратив близько 100 тисяч гривень. Це багато, але все це необхідні речі. Мені не до молодості йде, тому посудомийна машина просто необхідна, як і […]
Марія Олексіївна поверталася додому з важкими пакетами у руках. Жінка зайшла у під’їзд, звично кинула погляд на свою поштову скриньку і здивовано зупинилася. – Лист? Що це за лист? Сто років ніхто не писав, – подумала Марія, і взяла із скриньки конверт. Марія Олексіївна швидко подолала ще три поверхи, зайшла у квартиру, розклала продукти в холодильник. – Так, і що ж це за лист? – сказала сама до себе Марія і взяла лист. Жінка акуратно відкрила конверт, прочитала листа і застигла від прочитаного
– Денисе, ти не знаєш що за папірець мені в поштову скриньку кинули? – А ти прочитай. Але якщо тобі складно самій конверт розкрити, то я скажу: це повістка в […]
Спочатку новий чоловік обережно почав втручатися в бабусині справи. Річ в тім, що наша бабуся мала невеличкий магазин одягу, яким керувала ще з молодості. Сергій запропонував їй свою допомогу. – Тобі важко, Анно, давай я буду цим займатися, а ти просто насолоджуватимешся життям, – умовляв він її. Бабуся погодилася. Вона думала, що це буде на краще. Але незабаром Сергій почав поводитися дивно
– Бабуню, скажіть, будь ласка, як це могло статися? Ви ж раніше завжди розповідали, що Володимир – це дарунок долі, і що він вам допомагає в усьому, – не стримувала […]
Свекруха поставила перед Ганною кухоль і відкрила холодильник, щоб дістати якісь банки. Кухоль був брудний. Аня дуже здивувалася цьому, зазирнула в кухоль сина, очікуючи, що це просто їй дістався такий. Але ні. І в нього на колись світлому внутрішньому боці кухля явно виднілися «річні кільця» від чаю чи кави. Аня перевела погляд на розпочату баночку з медом. Та була липка, в бурштинових краплях. Тарілки, що Тетяна Андріївна поставила перед гостями, теж чистотою не вирізнялися. Ганна занервувала. Узяла свій кухоль і сина, встала, щоб їх помити
Ганна «віддячила» матері чоловіка після того, як побачила, в якому брудному кухлі та подає їй чай. — Ой, радість яка, мої рідненькі приїхали! Які молодці! Давайте за стіл! – мати […]