Рубрика: Людина
– Наталя Петрівно, привіт. Це Яна, ваша майбутня невістка. Хочу зустрітись, поговорити. Коли і де вам буде зручно?
– Наталя Петрівно, привіт. Це Яна, ваша майбутня невістка. Хочу зустрітись, поговорити. Коли і де вам буде зручно? Наталя Петрівна напружилася, особливо після слів – майбутня невістка. Що це за […]
– Прийшла нарешті, де тебе носило? – підвищеним тоном спитав Дмитро. – Вимітайся сам звідси і щоб духу твого не було – несподівано відповіла йому Тетяна
Дмитро і Тетяна були разом уже п’ять років. Їхнє знайомство сталося випадково, на літньому фестивалі в центрі Києва, де вони обоє опинилися за одним столиком у вуличному кафе. Дмитро, високий, […]
– Принеси, будь ласка, дві білі сорочки, – вигукнув із ванної чоловік, ніби нічого не сталося. Я відчинила шафу, нахилилась до валізи й потягнула за клаптик червоної тканини, що зачепився за блискавку. Олександр просив сорочки, а я натомість знайшла відповідь на всі свої запитання
– Принеси, будь ласка, дві білі сорочки, – вигукнув із ванної чоловік, ніби нічого не сталося. Я відчинила шафу, нахилилась до валізи й потягнула за клаптик червоної тканини, що зачепився […]
— Гарна любов — взяти і викинути рідну дочку із заповіту! Знаєш що, забирайся. І матусі своїй передай — нехай більше нічого від мене не чекає. Ні любові, ні підтримки. Двері зачинилися перед самим її носом…
— Як ти можеш? — голос Наталі тремтів. — Мама хвора, а ти… — Та вона не хвора! — відрізала Олена. — Все вигадала, щоб нас роздратувати! А ти й […]
І тоді вона зважилася: — Мені потрібно з тобою поговорити, — почала вона. — Ну, валяй, — милостиво дозволив хлопець, який перебував у гарному настрої. — Я при надії! — випалила дівчина.
— Ти з глузду з’їхала, Русаліно? — закричав зазвичай спокійний Сашко, хоча зазвичай називав її Ліною. — Чому ти не вжила заходів? — А ти чому? — А я й […]
Список, який вона все ще стискала в руці, тепер виглядав жалюгідним, зім’ятим папірцем. — Що… що ти сказав? — прошепотіла вона. — Я сказав, що Марина права, — повторив Ігор, трохи міцніше стискаючи руку дружини. — Це наша сім’я. І ми живемо так, як зручно нам. Не тобі, не сусідам, а нам…
— Отже, я сподіваюся, ми всі зібралися для серйозної розмови, а не для марного проведення часу. Голос Антоніни Павлівни був сухим і діловим. Вона сиділа в єдиному кріслі у вітальні, […]
Нещодавно була в рідному селі, де й зустріла Христину, колишню подругу, з якою ми не спілкувались більше 20 років. Я її відразу не впізнала. Христина просить про допомогу, а я не знаю, що відповісти. Минуло багато років з того прикрого дня, а я й досі пам’ятаю те, що зробила ця зрадниця.
Колишня подруга-зрадниця просить про допомогу, а я не знаю, що відповісти. Минуло багато років з того прикрого дня, я не тримаю на неї зла, але осад все одно є. Зараз […]
– Навіщо пхати носа в те, до чого ти не маєш стосунку? – Обурено гаркнула мати. – А як не пхати? Це життя вашого сина! Вас влаштовує те, що Ірка крутить з іншим, поки Ігор оре на її благо?
– Мамо, тату! – Рита з порога, ще не встигнувши роззутися і стрибаючи на одній нозі, кликала батьків. Те, про що вона збиралася їм розповісти, ввело її в такий шок, […]
– Ось-ось, всі вони однакові, хоч може, і є десь хороші… Моїй доньці не пощастило… Закохалася в багатенького, а він, як дізнався, що вона завагітніла, так і покинув. Я до них якось ходила, вони мене навіть слухати не стали, виставили за поріг, а потім дізналася, що він одружився. Ну, нічого, ми Лілю і без нього виростили, от тільки, якби не біда…
Настя була забезпеченою дівчиною, до її тридцяти років у неї була простора квартира, яку їй подарували батьки й машина, на яку вона накопичила сама. Здавалося, живи та радій, краса, молодість, […]
— На роботі прорвало трубу, довелося довше прибирати, — Марина поставила сумку з туфлями в передпокої за шафою. Говорити про покупку не хотілося — Андрій все одно почне лаятися. — Що це? — запитав він, дістаючи її з-за шафи.
Марина вставила ключ у замок і завмерла. З-за дверей доносився звук телевізора — новини, як завжди. Вона закрила очі і глибоко вдихнула. Ще одна зміна в їдальні позаду, а попереду […]