Рубрика: Людина
Ніколи свекруха до мене доброю не була. Постійно підмовляла сина проти мене, казала, що я погана господиня і мати. А тоді якоїсь миті все змінилось. Вона почала мені допомагати, приносила нам їжу. Я вже думала, що вона просто щось збагнула, але потім дізналась, яка причина такої поведінки.
Моя свекруха далеко не найдобріша людина. Ще до весілля вона виказувала своє невдоволення вибором сина. Та мій Сашко доволі впертий і самостійний, він і не думав її слухати. Тож ми […]
Антон з подивом запитав: — Що це? Навіщо ти принесла валізу? Виїжджаєш кудись? Давай, сходи спочатку за документами. Потрібно укласти угоду. Але голос дружини був твердим і суворим. Антон навіть не зрозумів відразу, що вона йому каже.
— Ні, коханий, ти їдеш, зараз я допоможу тобі зібрати твої речі, і ти залишиш мою квартиру. Хіба ти не зрозумів? Я не хочу і не буду продавати бабусин будинок! […]
— Лізонько, може, не варто? — боязко спробувала зупинити невістку свекруха. — Вася просто перебрав трохи… — Трохи? — вперше за вечір Ліза підняла голос. — Алевтина Іванівна, ваш син назвав мене нулем.
Василь завжди любив розповідати друзям, як правильно тримати дружину в руках. За чаркою з друзями, у їдальні на роботі, в гаражі у вихідні — скрізь лунала одна і та ж […]
Анна обернулася, витираючи очі. — Правда? Ти хоч раз думав про мене? Або тільки про те, як я тобі заважаю? — Гаразд, досить, — Іван махнув рукою, ніби відганяючи напругу. — Давай просто купимо все, що потрібно, і почнемо…
— Знову пізно прийшла! — голос Івана пролунав зі спальні, як тільки Анна увійшла в квартиру і зняла пальто. — А тобі що? — кинула вона, дивлячись на брата, який, […]
– Ви мрієте, щоб син одружився з красивою, успішною, багатою дівчиною. І тут з’являюсь я. Маленька, непоказна, з простої сім’ї. Зарплата не найвища. Невдала партія для сина. На ваш погляд. Зараз ви розгублені, не знаєте, що робити, як відмовити сина від шлюбу зі мною, га? Наталя Петрівна знизала плечима та кивнула. Саме так.
– Наталя Петрівно, привіт. Це Яна, ваша майбутня невістка. Хочу зустрітись, поговорити. Коли і де вам буде зручно? Наталя Петрівна напружилася, особливо після слів – майбутня невістка. Що це за […]
“– Жодних документів? Ані імені, ані адреси? – Ні, – відповіла літня санітарка, хитаючи головою. – Знайшли його у парку, на лавці. Температура тіла мало не пішла в мінус. Диво, що не замерз на морозі
“– Жодних документів? Ані імені, ані адреси? – Ні, – відповіла літня санітарка, хитаючи головою. – Знайшли його у парку, на лавці. Температура тіла мало не пішла в мінус. Диво, […]
-Ти що? А ну но! – Олег зазирнув їй у вічі. – Я знаю, що тобі зараз недобре, але це минеться. Дай собі рік. Ось якщо через рік ти зрозумієш, що все тобі не миле, тоді й говоритимеш, що воно того не варте, щоб його далі тягнути. Зрозуміла? Розумію, що життя в тебе зараз зміниться, але не ганяй поки що! Скинь швидкість перед поворотом…
-Так, мамо, була я там. Сказали, що висновок буде згодом. Ти вибач, я зараз їду в машині. Цілую, наберу пізніше! Іра поклала телефон на сусіднє сидіння і, стримуючи сльози, почала […]
Майже 3 роки не бачила чоловіка, поки той був на заробітках. Тому сама вирішила приїхати до Петра. Але “сюрприз” не дуже вдався і тепер думаю лиш про одне – розлучення
Мій чоловік Петро майже 3 роки навіть не пропонував приїхати до нього в Словаччину. Так, до слова – він не ухилянт, а виїхав ще до початку війни на заробітки. Щоразу, […]
4 роки тому наша родина зруйнувалася. Не з моєї провини, то чоловік вирішив розважитися на стороні та завів молоду коханку. От поки я за дитиною малою доглядала, він у ліжку з чужою спав! Однак, найбільше шокувала реакція свекрухи на зраду. Пані Ліза почала мене звинувачувати в розлученні.
Чотири роки я не бачила свекруху. Відколи ми з Павлом розлучились. Лізу Іванівну зовсім не цікавило, як там її онук: чи здоровий, чи має що їсти? І ось одного чудового […]
Данилкові виповнилося шість, і почалася підготовка до школи. Андрій – зять Орисі – зібрав родичів на дачу. – Хай діти побачать, що в них є родина, – сказав він. – Що вони не самі. На тому святі був і його батько – Василь. Високий, кремезний чоловік, з посивілими скронями і веселими очима. Він давно був вдівець. – А ви, Орисе, така зосереджена, – сказав він, коли вони сіли за один стіл. – Вам би хоч трохи посміхатися. – А ви, Василю, такий балакучий, – усміхнулась вона. – Вам би на сцену. З того все й почалося
Орися завжди була сильною. Не гордою, не різкою – саме сильною. Вона вміла все зробити, мала руки, які знали, як варити борщ і лагодити двері, і добре серце, що все […]