Рубрика: Людина
Юля смажила на кухні чебуреки, коли у гості завітала свекруха. – Я у справах прийшла, – заявила Лариса Олексіївна, як тільки Юля відкрила двері, і без запрошення увійшла всередину. – І в яких же справах? – посміхнулася Юля. – Зоя та Петро, після весілля у мене живуть. Але в мене маленька квартира. А в тебе вільна квартира є, пусти туди наших молодих, – свекруха уважно подивилася на невістку. – Не пущу! – спокійно відповіла Юля. – Після того, що ви зробили, точно не пущу! – А що я зробила? – Лариса Олексіївна здивовано дивилася на невістку, не розуміючи, що відбувається
Юля хвилювалася, думаючи над тим, що подарувати на весільну урочистість зовиці Зої, яка була на десять років молодша за неї. Відносини між ними були непогані, тому жінка була впевнена, що […]
Катя почувала себе так, ніби її облили холодною водою. Ні, вона і раніше підозрювала, що все не так просто! Що з Анею Сергій поводився, так само, як зараз з ними. Але підтвердження цього було наче бальзам на душу і біль у серці одночасно.
– Ти взагалі нормальний? Може, ти більше по чоловікам? Ти з ким жити збираєшся: з ним чи зі мною? – Катя насупилась і подивилася чоловікові у вічі. – Бо я, […]
– Я не її дочка! І годувати її щодня – не мій обов’язок!
– Лідіє Петрівно, супчик остигає! – Я мало не грюкнула кришкою каструлі, але втрималася. Чим слабша вона стає, тим міцніше тримає мене поглядом. Мені здається, якби погляди дряпалися – я […]
Віолетта повернулася додому раніше і застала нареченого вдома. – Ти чого тут? – знімаючи рукавички, поцікавилася Віолетта. – Просто! – відповів Вадим. – А ти чому так рано? – Взяла відгули! – повідомила дівчина і відразу напружилася, побачивши, як Вадим перегородив їй шлях до спальні. – Може, чаю поп’ємо? – запропонував він. – Мені треба переодягнутися, – посміхнулася Віолетта і попрямувала у бік кімнати. Однак чоловік не дозволив їй пройти. – У нашій спальні хтось є? – осяяло Віолетту. – Ні, ти що? – замахав руками чоловік. Дівчина обійшла чоловіка і попрямувала до спальні. З рішучим виглядом Віолетта відчинила двері і застигла від побаченого
Віолетта вкотре розглядала свою весільну сукню, яку вона мала одягнути через два тижні. Після року стосунків Вадим несподівано зробив дівчині пропозицію. Віолетта вирішила довго не думати і відразу погодилася вийти […]
У Володі була улюблена дача. Отримав він її у подарунок від батьків на своє повноліття. І якось туди напросилася відпочити його теща. – Тільки ви обережно там, – сказав Володя. – Будинок відремонтований, але він не новий. Акуратніше! – Ой, Володю, – замахала руками його дружина Олена. – Ти ще напиши інструкцію, як там жити і що робити! Мама – доросла людина! Розбереться! – Ну, гаразд, – знизав Володя плечима і дав ключі… Через кілька тижнів він вирішив з’їздити на дачу, подивитися, як там теща влаштувалася. Ще на підході у Володі душа пішла в пʼяти від побаченого! А коли він заходив у хвіртку, то оторопів від несподіванки
– Володю, вставай негайно! – нервово вигукнула Олена, забігши в кімнату. – Ні-ні-ні! Мені ліньки, я втомився на роботі і взагалі я сплю! – сказав Володя, лежачи на дивані спиною […]
Однієї суботи все змінилося. Марта пішла до Ганни Іванівни раніше, бо Назар затримався на роботі. Увійшла без дзвінка – двері були прочинені. І коли переступила поріг, то відразу випадково почула розмову свекрухи з сусідкою. – …Та яка з неї господиня? Вона нічого не вміє! Назар і на роботу ходить, і всі домашні справи робить, а вона лише по кав’ярнях ходить. Марта застигла. Вона могла зайти й сказати: «Я все чула». Могла гримнути дверима й піти. Але щось у ній зупинило це. Вона просто зробила вигляд, що щойно зайшла
Марта приїхала в місто після весілля, несучи з собою кілька скромних речей і велику надію, що буде щаслива з Назаром – її чоловіком, добрим, уважним, трохи мовчазним, але з щирим […]
– Оля, багато роботи, не чекай мене, лягайте спати, – Оля стояла біля вікна і слухала голос чоловіка. -Так, звичайно, – сумно і за звичкою сказала і знecилeнo опустилася на диван. Невже він не розуміє, що вона знає все? Невже він не розуміє, що вона знає де він?
Оля, багато роботи, не чекай мене, лягайте спати, – Оля стояла біля вікна і слухала такий знайомий і рідний голос чоловіка. -Так, звичайно, – сумно і за звичкою сказала вона […]
— Якщо цей будинок коштує хоча б 40 000, то я хочу свою частку грошима, — сказав Данило, ніби не про дім нашого дитинства. І в цю мить я зрозуміла: для нього спогади нічого не варті — лише квадратні метри
— Якщо цей будинок коштує хоча б 40 000, то я хочу свою частку грошима, — сказав Данило, ніби не про дім нашого дитинства. І в цю мить я зрозуміла: […]
Віра чекала доньку біля школи, як раптом їй у вічі потрапила одна дивна пара, яка, найімовірніше, ховалась від когось. І Віра згадала дещо
Віра припаркувала машину біля музичної школи. Подивившись на годинник, побачила, що їй чекатиме доньку ще хвилин двадцять. Несподівано вона побачила парочку, яка своєю дивною поведінкою привертала увагу. Вони якось залякано […]
Ігор рушив додому, уявляючи, як побачить набундючену дружину, яка демонстративно займатиметься сином і кішкою, ігноруючи його
Сварки в родині Ковалів траплялися дедалі частіше. Здавалося, їх неможливо уникнути, і то з будь-якого приводу. То прийшов надто пізно, то занадто рано, але до крамниці по продукти не зайшов. […]