Рубрика: Людина

– Лідко, чим ти тільки думала, коли виставляла фото Даринки у той фейсбук?, – не стрималася я, коли побачила у стрічці сім фото і одне відео онучки. – Мамо, був день доньки. Всі мої знайомі так роблять. Це нормально в наш час! – Нормально? Місячну, ще не хрещену дитину, виставляти на осуд стількох людей? Та мені вже Стефка, троюрідна сестра телефонувала. Ой, якби ти знала, що вона тільки говорила! – Так і не договоривши з невісткою я звернулася до сина. Думала, хоч той розум має

– Що ж ти наробила, Лідо? – не стрималася я, коли побачила ту світлину. Ліда здивовано глянула на мене через екран телефону, бо ми спілкувалися по відеозв’язку. Вона саме вкладала […]

Колись я присвячувала до 15 години на день підтримці нашої квартири в бездоганному стані. Незабаром я зрозуміла, що поки я наводила лад, всі інші жили своїм життям.

Коли я вийшла заміж, я присвячувала до 15 годин на день підтримці нашої квартири в бездоганному стані, одержима думкою про те, що в будь-який момент до нас може хтось прийти. […]

— Що мила, зовсім тяжко? — Тяжко, – просопіла носом Олена. — А що так? — Діток хочу, а Бог не дає. — Погано, – зітхнула старенька. – А просила? — Мільйони разів! — Добрих справ Бог від тебе, значить, чекає. Ось, як дочекається, так і дасть. Не горюй. Бог знає, що робить. І своєю тремтячою рукою старенька перехрестила Олену

Олена знала, що на батьківщині чоловіка її не люблять, і їхала туди з важким серцем. А як би ставилася вона до такої невістки на їхньому місці? «Ну, точно б не […]

– Якщо підеш, то більше ніколи не повертайся додому ні за яких обставин! Завжди було так, що той із дітей, хто доглядає батьків на старості, той і спадщину отримує. Але моя сестра Тоня, яка зовсім не спілкувалася з батьком та мамою, вважає інакше. Перший конфлікт стався, коли сестра вирішила жити з хлопцем цивільним шлюбом. Батьки були проти таких стосунків

Завжди було так, що той із дітей, хто доглядає батьків на старості, той і спадщину отримує. Але моя сестра Тоня, яка зовсім не спілкувалася з батьком та мамою, вважає інакше. […]

Так от, Ванько, з того світу веліли передати, що твоя матінка проти. — Чого це – проти? – сторопів Іван. — Проти того, щоб із тобою на небесах зустрічатися. — Чому це? — Не знаю. Мені тільки веліли передати її слова. Кажуть, матінка тобою незадоволена. Сказала, поки ти останню справу не доробив, до неї – навіть не мрій. — Яка ще остання справа?! — Ти сам маєш знати

Іван уже другий день почувався недобре. При цьому він особливо не засмучувався, а навпаки, лежав у ліжку й бурмотів: — Нічого, Маріє, нічого… Скоро моє бажання збудеться. Уже скоро… — […]

Тетяна Петрівна поверталася додому з важкими пакетами у руках. Біля підʼїзду її зустріла сусідка Галина Вікторівна. – Привіт, Тетяно! – привіталася з нею Галина. – Маєш хвилинку? – Привіт, Галю. Хвилинку знайду, – усміхнулася Тетяна. – Таню, довго ти ще будеш так поводитися? – несподівано запитала Галина Вікторівна. – Мені твій син Іван, все розповів! Ти давай, припиняй все це! – Ти про що? – здивувалася Тетяна Петрівна. – Я про твій обман! Про те як ти обманюєш всіх довкола! – несподівано додала Галина Вікторівна. – Обман? Який ще обман? – Тетяна Петрівна здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається

Усі довкола знали, яка Тетяна Петрівна молодець. А знали тому, що вона не втрачала нагоди про це розповісти. – Ось як усе сталося, – говорила вона, виявляючи нову людину, яка […]

– Це квартира моїх батьків! Ви хто взагалі такий?! – Вадим дивився на мене з недовірою, ніби я привид у його власному домі. Я заціпеніла, не в силах вимовити ні слова. Все навколо здавалося якимось поганим сном. Вечірка, гості, сміх, а тепер – цей чоловік, який заявляє, що це його квартира. Як таке можливо? Я ж заплатила за оренду!

– Це квартира моїх батьків! Ви хто взагалі такий?! – Вадим дивився на мене з недовірою, ніби я привид у його власному домі. Я заціпеніла, не в силах вимовити ні […]

Як це мене засмучує! Сусіди вважають мене мажоркою, косо поглядають і не хочуть душевно спілкуватися. Мені 42 роки, і я пів року тому остаточно переїхала в хату своєї бабусі в маленьке село на Полтавщині. Я розлучилася, діти виросли, гамір міста втомив. Маю гарну віддалену роботу в китайській фірмі, що дозволяє мені жити безбідно

Як це мене засмучує! Сусіди вважають мене мажоркою, косо поглядають і не хочуть душевно спілкуватися. Мені 42 роки, і я пів року тому остаточно переїхала в хату своєї бабусі в […]

 Що ж ти ходиш, як опудало? Як син від тебе піде – я не здивуюсь! – Якби ж я знала до весілля, що на мене чекає, тричі б подумала

У шлюбі я живу вже 12 років. Вийшла за Дмитра з великого кохання. Я тоді справжньою красунею була. Щодня ходила в коротеньких спідничках, або шортах, була надзвичайно впевнена в собі. […]