Але ж я її люблю! Він іде на роботу, я Няшу забираю. Вона їсть, довго сидить на лотку, потім спить на моїх колінах. Ближче до вечора виношу її та все ретельно мию підлогу, ховаю лоток – раптом він помітить. Зрозуміє, що не послухалася і кине мене. А я так давно вже одна, без нього не зможу.

Кішку в під’їзді Ольга помітила одразу. Її важко було не помітити – вона була білою… Нещасна тварина тулилася до стін, батареї, злякано напружувалася, коли дівчина намагалася її погладити. Кішка була […]

Був жаркий вечір п’ятниці. Ми сиділи у квартирі Миколи, мого найкращого друга, і він не міг стримати усмішку.— Сашко, ти не повіриш, але, здається, вона — моя доля, — його голос тремтів від хвилювання, а очі блищали, як у дитини, що вперше побачила новорічний феєрверк.

Був жаркий вечір п’ятниці. Ми сиділи у квартирі Миколи, мого найкращого друга, і він не міг стримати усмішку. — Сашко, ти не повіриш, але, здається, вона — моя доля, — […]

– Що ви, я з вас жодної гривні не візьму! Ви собаку утримуватимете, ми годуватимемо. А вам дякую, що прихистили його, – жінка погладила Пірата по голові й почухала за вухом. – Якби не ви, на вулиці б опинився.

– Чесно! Набридла вже ця твоя тітка, гірше за парену редьку. Що ти її пускаєш, та ще й годуєш? Довго вона у нас вештатиметься? Костянтин вийшов із кімнати, коли Лариса […]

Село, городи, гумові чоботи – мені все це набридло. Іване, ти вибач, але різні ми з тобою. Я йду, – Галина збирала речі, а Іван просто не міг зрозуміти, що він зробив не так. Усі так живуть, а як інакше? Та втримати дружину, яка вирішила змінити своє життя, він не зміг. Галина пішла, залишивши в душі Івана велику пустку. Познайомилися вони на Івана Купала, і за іронією долі, саме на Івана дружина потім і пішла, тому свій день Ангела Іван не любив. Але і не скаржився. Життя з дитинства навчило його бути сильним і мовчазним

– Село, городи, гумові чоботи – мені все це набридло. Іване, ти вибач, але різні ми з тобою. Я йду, – Галина збирала речі, а Іван просто не міг зрозуміти, […]

– Ти кого привів у наш будинок? – обурилася мати, побачивши наречену сина

Її назвали Риммою на честь медсестри, яка знайшла дівчинку вранці, коли йшла на роботу до будинку малюка. Прямо біля паркану, під горобиною, лежав невеликий пакунок. Римма Василівна зосліпу не відразу […]

– Нас до спільного бюджету не приєднуйте! Ми зі своїм приїдемо, – написала Ірина у чаті. – І взагалі ми на дієті, їмо, як пташки… І це стало першим дзвіночком

– Нас до спільного бюджету не приєднуйте! Ми зі своїм приїдемо, – написала Ірина у чаті. – І взагалі ми на дієті, їмо, як пташки… І це стало першим дзвіночком. […]

– Свахо, ми з чоловіком вже були у Вас на городі, все прибрали, так що з понеділка беремся до роботи, – зателефонувала мені сваха в Грецію.

– Свахо, ми з чоловіком вже були у Вас на городі, все прибрали, так що з понеділка беремся до роботи, – зателефонувала мені сваха в Грецію. Я кажу, мовляв, чекайте, […]

Дванадцять років Зіна була рибкою, зайчиком та кицею. А тут як то несподівано для себе вона дізналася, що схожа на квочку, не слідкує за модою, а ще прісна, сільська та немолода. А Зіні лише 32. Все це їй сказав Аркадій дістаючи із шафи свої сорочки

Дванадцять років Зіна була рибкою, зайчиком та кицею. А тут як то несподівано для себе вона дізналася, що схожа на квочку, не слідкує за модою, а ще прісна, сільська та […]

Ти знову поставила чашки не туди, – сердито кинув Сергій, зазираючи в кухонну шафку. – І добрий ранок тобі, – втомлено усміхнулась Олена, продовжуючи різати хліб. – Може, кави? Сергій щось буркнув собі під ніс і вийшов з кухні. Віднедавна ранки у їхньому домі втратили тепло. Начебто і не було серйозних суперечок, але відчувалася тріщина. Мов у склі: ледь помітна спершу, вона розросталася поволі, але вперто

– Ти знову поставила чашки не туди, – сердито кинув Сергій, зазираючи в кухонну шафку. – І добрий ранок тобі, – втомлено усміхнулась Олена, продовжуючи різати хліб. – Може, кави? […]

До Лізи з Антоном приїхала в гості свекруха. Олена Анатоліївна заповнила холодильник варенням і солінням. Було дивно – як ця невисока жінка довезла таку важку сумку аж до них?! – Ще б не турбувала в тебе спина, мамо, – сказав їй син. – Не можна таке тяжке тягати. – А я на вокзалі наймала носія, а потім ти мене зустрів. Так що все нормально, – усміхнулася та… Антон і Ліза пішли з друзями в кафе. Вечір пройшов добре. Повернулися вони майже вночі. Олена Анатоліївна, почувши повернення молодої пари, скочила з ліжка. Вона пішла на кухню й застала їх за несподіваним заняттям…

До Лізи з Антоном приїхала в гості свекруха. Олена Анатоліївна заповнила холодильник варенням і солінням. Було дивно – як ця невисока жінка довезла таку важку сумку аж до них?! – […]