Рубрика: Людина
Кажуть люди, що як виховав дітей, так і будеш житимеш у старості. Або добре, або зле. Десь так воно і є. Я дітям душу віддала, роками турбувалася. Однак, старість довелося зустрічати на самоті…
Кажуть люди, що як виховав дітей, так і будеш житимеш у старості. Або добре, або зле. Десь так воно і є. Я у цьому нещодавно переконалась. Є у мене сусідка […]
В 27 років я почала зустрічатися з чоловіком, якому на той час було 45.Наші стосунки розвивалися дуже стрімко, але я була щаслива – такої уваги, ніжності та тепла не отримувала від жодного молодого хлопця. Тим паче, всі подруги заздрили, що я маю такого зрілого та досвідченого чоловіка. Однак, зараз мені вже 32 роки. І от дивлюся на свого чоловіка та помалу думаю про розлучення….
В 27 років я почала зустрічатися з чоловіком, якому на той час було 45. Він якраз розлучався з дружиною. Наші стосунки розвивалися дуже стрімко, але я була щаслива — такої […]
– Спасибі тобі, виконав моє заповітне бажання. Залишишся в мене жити? Будеш приносити мені удачу, а з мене турбота і любов
– Що ви робите?! Дитина ж спить! – Вікторія кинула мітлу і кинулася до візка, де заплакала від поштовху однорічна донька. Сусідка з п’ятого поверху, яка вдарила ніби ненароком по […]
– Ваня, скажи, а куди ти їздиш щомісяця? – Що за питання, Ольго? Ти ж знаєш, я веду бізнес в іншому місті. – А де гроші, які регулярно дає тобі моя дочка? – Оля, ми збираємо на ремонт. Заспокойся, будь ласка, і я прошу тебе не слухати всякі нісенітниці.
– Машо, коли ти внесеш свою частку на ремонт квартири? – запитав статний чоловік у літах молоду дівчину, яка була його падчеркою. – Але я ж не так давно давала […]
За місяць до свого відходу мати чоловіка заговорила про заповіт, мовляв, Олі — цю двокімнатну, а однокімнатну, яка дісталася від родички, — тобі, Ірино. — Ні, не синові моєму, а тобі, — повторила старенька, і Оля кивнула: все правильно. — Він пальцем не поворухнув заради матері, а ти — людина, — сказала зовиця. — І знаєш, що скажу… мій братик тебе не вартий
Ірина розповідає про свою покійну свекруху: “Непогана вона тітка була, між іншим. Особливості та свої “таргани” у кожного з нас є, але бувають свекрухи й набагато гірші”. — Ну так, […]
Леся не встигла й роззутись, як з хати вийшов Андрій, Наталчин чоловік Роман, онуки, дівчина сина. Всі сміялися, обіймали, щось казали, тягнули за руку. – Мамо, ходи-но сюди! Ти тільки подивися! – Куди? Що сталося? Її підвели до сусідньої хати. Колись там жила стара Марфа, давно померла. Будинок стояв пусткою. А тепер – ошатний, з новим дахом, верандою, шторками у вікнах. – Мамо… Це твій дім, – сказав Андрій. – Наш сюрприз, – додала Наталка. – Мій?.. Але ж… Як
Леся працювала в Італії вже п’ятнадцять років. Колись поїхала “на рік-два”, щоб трохи підзаробити, а лишилася, бо діти росли, потребували грошей, освіти, житла. Синові Андрієві було десять, доньці Наталці – […]
Захопився Сашко, по-старечому сплеснувши руками, засміявся вперше за останні кілька місяців. Йому, змученому постійними переїздами, миготінням у його житті чужих, часто нетверезих людей, маленька дівчинка здалася сонечком, що висвітлило його безпросвітне, напівголодне життя. — “Хопчик”! – здивовано прошепотіла вона, і втупилася на нього, вчепившись руками в дерев’яні прути.
— Доброго дня, мені потрібен Віктор Сергійович. Літня жінка в дверях тримала за руку хлопчика років п’яти-шести і невелику сумку. Малюк із цікавістю озирався на всі боки, розглядаючи яскраві візерунки […]
— Тітонько Лідо, ну що за серйозна розмова? Та ще й на ніч. У тебе щось сталося? Не хвилюйся, ми все виправимо! — почав він, навіть не дочекавшись, коли вона заговорить. Лідія Миколаївна уважно подивилася, намагаючись усвідомити: невже цей здоровенний лоб нічого не розуміє?
— Тітонько Лідо! Привіт! Ми до тебе! — радісно вигукнув Кирило і розвів руки в сторони, немов збирався обійняти тітоньку. Поруч на сходах стояли величезні картаті сумки. Лідія Миколаївна щойно […]
Два роки тому мама важко захворіла. Вона чудова людина, яка робила все для нас, своїх донечок. Ненька працювала у дві зміни, аби ми мали одяг та що їсти. Минули роки і ми старалися про неї турбуватися більше. Одного дня Таня мені зателефонувала…
Два роки тому мама важко захворіла. Вона чудова людина, яка робила все для нас, своїх донечок. Ненька працювала у дві зміни, аби ми мали гарний одяг і якісну їжу, оплатила […]
– Він не мій ровесник, мамо, він – мій вибір, – сказала Катерина, тримаючи за руку чоловіка, старшого за мене на десять років. А я тільки й думала: коли «вибір» починає вирішувати за тебе, це вже не любов, а пастка
– Він не мій ровесник, мамо, він – мій вибір, – сказала Катерина, тримаючи за руку чоловіка, старшого за мене на десять років. А я тільки й думала: коли «вибір» […]