Рубрика: Людина
Володимир повернувся додому з роботи. – Кохана! Завтра до нас приїдуть мої батьки та брат із дружиною, – одразу гукнув він до дружини. Але Таїса не відповідала. Володя заглянув на кухню, пройшовся по квартирі, жінки ніде не було. – Дивно, зазвичай у цей час Таїса завжди вдома, – подумав він. Чоловік взяв телефон, набрав номер Таїси, але відповіді не було. – Невже щось сталося? – почав було хвилюватися він. Володимир зайшов у спальню, раптом, на тумбочці біля ліжка від побачив який листок. Чоловік взяв цей листок, то була записка! Володя прочитав записку і…ахнув від прочитаного
– Так, завтра, на новий рік, до нас прийдуть мої батьки та брат із дружиною. Ну і з дітьми, звичайно. – Що? Таїса мила посуд, коли чоловік спокійним голосом повідомив […]
— Сашко, де ти був, і чому так пізно прийшов? Сьогодні іменини моєї мами, ми мали заїхати і привітати. Я тобі дзвонила, дзвонила, потім поїхала одна, чому не відповідав на мої дзвінки? — Вибач, люба, так багато було роботи, я вимкнув звук у телефоні й забув про це. А до Світлани Семенівни заїду і привітаю завтра, сподіваюся, вона не образиться. Чорт візьми, треба ж було саме в день іменин тещі зустріти дівчину своєї мрії. Ну гаразд, Семенівна добра, за букет троянд своїх улюблених, пробачить зятю таку помилку
— Чоловіче, може, ви мені допоможете? Ну, нарешті, Сашко чекав цього питання від гарненької відвідувачки хвилин п’ять. Коли вона увійшла в двері, чоловік одразу зрозумів, що це його жінка, від […]
— Ти ж мені обіцяла, що викинеш це неподобство! — Юлечко, не гнівайся, – миролюбно відповіла її бабуся, Валентина Іванівна, – Ну що ти розлютилася на цей халат? Що він тобі спокою не дає, я не зрозумію? — Ну ти що, бабусю, серйозно? Не розумієш? – надулася дівчина, – Та він старший за мене! Ось, подивися, тканина від старості вже розповзається, як марля стала. Тут зашито, там… Ну не соромно тобі таке носити? Наче вдягнути нічого
— Ти ж мені обіцяла, що викинеш це неподобство! — Юлечко, не гнівайся, – миролюбно відповіла її бабуся, Валентина Іванівна, – Ну що ти розлютилася на цей халат? Що він […]
— Шкодуєш про розлучення? — Та начебто й не шкодую, але як подивлюся, колишній зараз просто в шоколаді, а в мене все геть з рук погано. Куди не кинь, скрізь дуля з маком, – зізнається молода жінка. – Як згадаю своє життя заміжньою, так здригнуся. Начебто й нема про що шкодувати. Але чому ж тепер все так
— Зло бере і так, якщо чесно. Та ще й колишня свекруха мені свербить постійно, що це я така невдачлива, просто талісман нещасть, – засмучена Валентина. — Шкодуєш про розлучення? […]
– Пригощайся, донечко, я тобі навіть в окрему тарілку насиплю пасти. А ми з синочком звикли, щоб не витрачати зайвий посуд та електроенергію й воду, – приказувала моя новоспечена свекруха, накриваючи на стіл. У мене очі лізли на лоба все вище й вище. Макарони вона мені, дійсно, набрала в окрему тарілку, а собі з сином навалила у більшу – одну на двох. Поклала з двох сторін дві виделки, усілася за стіл між нами, і вони почали це діло вплітати за обидві щоки.
– Пригощайся, донечко, я тобі навіть в окрему тарілку насиплю пасти. А ми з синочком звикли, щоб не витрачати зайвий посуд та електроенергію й воду, – приказувала моя новоспечена свекруха, […]
А Господь ось як розпорядився, хлопчик же міг зі своїми батьками піти у вічність, а вийшло так, що він у мене опинився, але ж ніяк не повинен був. Завжди вони разом зустрічали брата з поїздок, а тут ось як вийшло, Степан напередодні з хлопчаками лазили та в канавку з водою наскочили, мати переодягла, то він і вдруге мокрий прийшов. Господи помилуй! Ангели його зберегли, хлопчика нашого. Вероніка його в куток поставила, розсердилася та й не взяла з собою. Кут з «карального», у «рятівний» ангелом охоронцем визначений був, так от і потрапив Степанчик до мене… через кут той
Вже цілу годину Степан ниє з кута: «Ну мамо, ну мамо, я, чесне слово…». — Що? Не будеш більше, так? Звісно, не будеш, вдягнути ж більше нічого! — Я не […]
— Свят, свят! Відходячи назад у спробі втекти від примари, старенька впала на курку, придавивши її потужним задом. Чудеса воскресіння продовжилися, курка, що лежала, схопилася і заволала на все горло своє – «кудааах». Замахала крилами, мало не довівши бабцю до непритоми своїм ефектним оживанням, і помчала до курника
Строката курочка вправно працювала на грядці, скльовуючи з землі черв’ячків і жучків. Принагідно вона прихоплювала любовно посаджені, і рясно политі господинею – пір’ячко цибулі і гілочки кропу. — Шию скручу, […]
– Саш, мені твоя мама в домі не потрібна, ти ж знаєш мою думку, хочеш – ображайся, хочеш – ні. У мене є свої батьки, як их мені доведеться доглядати в майбутньому, на твою маму я свої сили і час витрачати не збираюся, – вкотре пояснюю чоловіку. Свекрусі Ользі Петрівні всього лише 70 років, здоров’я ще дозволяє жити самій, але вона наполягає на переїзді до нас. Я проти, чоловік ображається і злиться, каже, що не покине матір
– Саш, мені твоя мама в домі не потрібна, ти ж знаєш мою думку, хочеш – ображайся, хочеш – ні. У мене є свої батьки, як их мені доведеться доглядати […]
Чоловік вже який місяць не встає з дивана, і я вирішила поділитися з подругою про свою nроблему. Вона дала мені одну дієву пораду, після чого чоловік одразу ж підхопився з дивана і пішов шукати роботу
Якщо ми оглянемося навколо, то легко знайдемо пару-трійку нещасних дам, чиї чоловіки роками не встають з дивана. “У мене подібна ситуація. Що робити втомленій мамі, коли все, про що вона […]
– Можна я візьму собі поки що твого чоловіка, Ірино? Ти все одно повертатися не збираєшся, він тут сам, а мені допомога з дітьми потрібна і сильне плече поруч. А ми з тобою дуже схожі, він не встоїть, якщо я докладу зусиль. А повернешся — я відступлю і знову його тобі віддам, якщо захочете бути знову разом, — сказала мені моя старша на два роки сестра так спокійно, ніби пропонувала поділитися рецептом пирога
– Можна я візьму собі поки що твого чоловіка, Ірино? Ти все одно повертатися не збираєшся, він тут сам, а мені допомога з дітьми потрібна і сильне плече поруч. А […]