Рубрика: Людина
-Навіщо ти прийшла? Не треба витрачати на мене свій час! Ну що це таке! Це тобі хтось сказав, що я заслабла?! Ой… Та не ходи ти до мене, не треба! – навіть не привітавшись почала свекруха
Марія зайшла до колишньої свекрухи в гості. Вона подзвонила в двері. Та у відповідь тиша. Марія відкрила своїм ключем двері і зайшла в кімнату. -Навіщо ти прийшла? Не треба витрачати […]
А Аня продовжувала відчувати себе сторонньою у його житті. Вона була йому зручною опорою. Тихою, яка розуміє, на якій можна заощадити. Ну, хто ж співатиме дифірамби такій? Вона раптом зрозуміла, що далі мовчати не можна. Чим більше вона терпітиме, тим більше чоловік їздитиме на ній. І Аня вже знала, що вона робитиме.
– Ага… Мамі – парфуми, сестрі – гриль, навіть племінниці тераріум. А мені – дулю з маслом? – Ну ти ж своя. Ти зрозумієш… – промимрив Костя, намагаючись не зустрічатися […]
Ясність така — поки жива, все моє. А там буде видно. Ви молоді, ще своє наживете. А я на восьмому десятку тільки й маю, що квартиру та дачу. І ту вже почали ділити
— Подивіться, яка затишна ділянка! Шість соток, але так грамотно використані. А ці яблуні, напевно, ще від колишніх господарів залишилися? Наталя завмерла на ґанку з мискою антонівки. Через незачинену хвіртку […]
На свято я подарувала мамі красиву білу кофтинку, мені вона сподобалася, я подумала, що мамі вона буде дуже личити. – Дякую, – сказала мама і сховала її в шафу. – Одягнеш її на Новий рік? – Ні, навіщо? Ще заляпаю. Хай буде на потім, коли поїду кудись. Мамі вона очевидно не сподобалась… Вона любила яскраві кричущі кольори. А може навпаки, дуже сподобалась… До тієї новорічної блузки я також подарувала шарфи, думала, що подарувала мамі трохи молодості, але вона сховала молодість на потім. В принципі, все її покоління так поступало – відклало молодість на старість, на потім. Все найкраще – на потім
У мами в серванті було багато красивого посуду з кришталю і порцеляни. Салатниці, фруктовниці, оселедниці, супниці. Набір з 12-ти тарілок, чайний сервіз. Мама все це купила ще за радянських часів, […]
— Що ти робиш?! — обурився чоловік, побачивши це. — Як ти смієш хапати мої речі? — Забирайся геть з моєї квартири! – Наголосивши на слові «моєї», гримнула Ольга. — Геть звідси! – Ах ти, змія…
Ольга летіла додому, немов на крилах. – Нарешті! Це сталося! Це відбулося! – раділа жінка, сміючись, як дитина, якій подарували омріяну іграшку. – Ця розмова відбулася. Мій керівник – просто […]
– Геть! Геть жени негідника, – Інна Михайлівна, хапаючись за серце, вигукувала дочці в телефонну трубку, – щоб ноги цього, зрадника, не було в твоєму будинку. Ти ще знайдеш того, хто цінуватиме тебе, моя зірочка
– Геть! Геть жени негідника, – Інна Михайлівна, хапаючись за серце, вигукувала дочці в телефонну трубку, – щоб ноги цього, зрадника, не було в твоєму будинку. Ти ще знайдеш того, […]
– Що сталося? – Прокричала Олена. – За десять днів ти приходила кілька разів? На бідолашного кота без сліз не глянеш, на їжу накинувся, як навіжений! – Ти сама їла щодня, а йому доводилося терпіти по кілька днів, поки ти зволиш прийти і погодувати! Нічого було з’їдати все одразу, – з єхидством промовила сестра
– Не можна дарувати собаку просто так! Це тварина, а не іграшка! – Сказав Ігор на підвищених тонах. – Ну вона ж так хоче цуценя! Не розумію, чому ти став […]
– Батьку.. Оксана попросила не приїжджати на весілля.. Каже, соромно їй буде за сільських-батьків. – Та як же це так.. Як же так, Валюша.. Я ж так чекав цього дня, віддати доньку заміж. І бачити нас не хоче, соромиться.. Та що ж це
– Алло, мамо, Віктор мене заміж покликав, уявляєш? Я так мріяла про це – потрапити до його родини! Валентина була рада за дочку. Розумниця, красуня, їхня Оксана. Вони з батьком […]
— Не буде ніякої угоди, — його голос прозвучав несподівано твердо. Юлія повільно повернулася до нього. — Я сказав — не буде угоди. Тому що бабуся жива, і квартира належить мені за заповітом, який вона склала ще до твоєї появи.
— Мирон, ти знову копаєшся в старих фотографіях? — голос Юлії пролунав несподівано різко. — Викинь цей мотлох, скільки можна його зберігати… Мирон мовчки закрив альбом і сховав його під […]
– Або ти приймаєш моїх гостей або ми розлучаємся- поставила умову Юлія чоловіку. — Ти серйозно думаєш, що я можу сказати своїм друзям: «Вибачте, після дванадцятої вам треба йти»? Це їх образить – сказав у відповідь Назар дружині
Юлія стояла посеред просторої кухні, її руки тремтіли від емоцій, а голос підвищувався. Вона дивилася на Назара, який сидів за столом, тримаючи в руках чашку з кавою, що вже давно […]