Рубрика: Людина
— Мамо, батьку, ми цього разу до вас вирішили поїхати, — донька стала розбирати сумки, які зять з машини приніс. А там і м’ясо на шашлики, і солодощі, і риба червона. — Що це за свято таке, я щось забув? — здивувався Валерій Іванович. Настя одразу ж з запалом стала пояснювати: — Та Льошка на своїх учора розсердився. Батько його вважає, що тільки до нього треба їздити й допомагати
Гуркіт, що донісся з кімнати, змусив Тетяну Андріївну кинутися туди, мов на пожежу. Серце її стиснулося від тривоги — чи не сталося чого з Валерієм Івановичем? Він же шкутильгає, і […]
— Можна просто розписатися. Я буду дружиною, а не співмешканкою. Слухай, а якби ми чекали дитину? Ну правда, що б ти зробив? Теж сказав, що вона нам не потрібна?
— Як ти могла прийняти рішення за нас двох? – Євген встав і попрямував на кухню, немов не бажаючи продовжувати розмову. — У сенсі за нас? Ми ж сто разів […]
— Наталю! Відчиняй! – Федір Петрович затарабанив кулаком у двері. — Не відчиню, – почулося зсередини. – Ти тут більше не живеш. — Цікаво, а де ж я тепер мешкаю? – ще не усвідомлюючи реальності, запитав чоловік. — Не знаю, – відповіла дружина. – Хочеш – до батьків іди, хочеш – у Покровку рушай. — Наталю, дивись, я ж зараз дійсно піду! Пошкодуєш
Федір Петрович, повернувшись додому з роботи, прямо на ґанку спотикнувся об велику, немов гора, валізу. Поруч з нею стояла картонна коробка з-під телевізора, недбало перев’язана старою білизняною мотузкою. Він смикнув […]
Доки невістка своє життя в Італії влаштовувала, я ростила онуку. Робила все, аби Русланка самотньою не почувалась, огорнула її любов’ю і турботою. І ось вона вже доросла. Я думала, що ми завжди будемо близькі. Та нещодавно сталося те, що примусило мене сумніватись. Не знаю, що й думати тепер. Залишилась я одна й нікому не потрібна.
Тиждень тому в моєї онуки Руслани було весілля. Я все життя мріяла на ньому погуляти, кілька місяців чекала, що мене покличуть, та цього не сталося. Це розбило мені серце і […]
Нeщoдaвнo мeнi вuпoвнuлocя 60 poкiв. Тo кpyглa дaтa, зaпpocuлa poдuчiв тa тoвapuшoк. Oднaк, cвятo бyлo зiпcoвaнe ocтaтoчнo – вce чepeз пoдapyнoк дoнькu тa зятя. Нeвжe вoнu мeнe aж нacтiлькu нe пoвaжaють? Тeпep щe й дoвoдuтьcя чepвoнiтu пepeд cyciдaмu зa тoй вeчip…
Вчора у мене був ювілей – 60 років. Зібрались лиш найближчі родичі і друзі. Звісно, і дочка з зятем і внучкою прийшли. Принесли з собою тортик з магазину і малюнок, […]
Мій чоловік з багатодітної родини. І його вчили, що рідним треба допомагати. Я ж сама не проти, бо розумію, що в країні зараз плачевна ситуація. Однак, нещодавно свекруха таке заявила! Певно, хотіла аби ми вже і негайно їй всі гроші віддали. А на що? На такі дурниці? Вибачте, але ми не депутати і не мільйонери. Тим паче, а чому саме ми з чоловіком? Невже інших дітей нема в родині?!
Мій чоловік з багатодітної родини. Має двох старших сестер та молодшого брата. Сказати, що вони жили в якомусь хоча б середньому достатку – то нічого не сказати. Свекор, Валентин Васильович, […]
Мене вчили, що треба робити добро – і воно повернеться бумерангом. Але нещодавно сталася дуже неприємна ситуація, а все через мою доброту та довірливість. Одного вечора зустрів на зупинці молоду дівчину. Вона гірко плакала й мені стало її дуже шкода. На вигляд дівчина була охайною та чистою, відповідно жебрачкою не була.
Мене звати Любомир і нещодавно сталася дуже неприємна ситуація, а все через мою доброту та довірливість. Одного вечора, коли я повертався з роботи, то зустрів на зупинці молоду дівчину. Вона […]
Мій рідний брат одружився по зальоту на дівчині з села. І тут сталося те, чого ні, я ні батьки, не чекали …
Мій рідний брат одружився по зальоту на дівчині з села. І тут сталося те, чого ні, я ні батьки, не чекали …Мій рідний брат одружився по зальоту на дівчині з […]
— Я в цій квартирі жити не буду, я її продам, — повторила Поліна, обводячи поглядом стіни, оздоблені давніми світлинами. — Куплю нову, як у нас, мамо, у нас і під’їзд зовсім інший, і ліфти, і вікна. А в цій квартирі старістю тхне, вона вся затхла, тут дихати нічим
Марина стояла посеред просторої вітальні і не вірила власним вухам. Поліна, її донечка від першого шлюбу, з такою діловитістю розмірковувала про продаж бабусиної квартири, немов йшлося про стару, геть непотрібну […]
Свекруха стиснула губи: — Ох, пошкодуєш ти ще… Запам’ятай мої слова. Коли платежі зовсім задушать, коли копійки рахувати будете… — Значить, будемо рахувати, — знизала плечима Ірина. — Це краще, ніж потім лікті кусати…
— Ні, Олексій, давай навіть не будемо це обговорювати, — Ірина втомлено провела рукою по обличчю, дивлячись на зростаючі стовпчики цифр у квитанціях. Чоловік помітно занервував, крутячи в руках чашку […]