Рубрика: Людина
Борис і Галина були разом уже понад 10 років. Коли вони познайомилися, він був упевнений, що штамп у паспорті нічого не змінює. Тоді він взагалі розчарувався у жінках і в серйозних стосунках. Але Галя виявилася не такою, як ті, що траплялися йому раніше. Вона змінила його уявлення, але на шлюб він так і не зважився. Галя цього хотіла, але не вимагала. Він же був переконаний, що зі штампом втратить щось важливе, цінне, те, на чому тримався їхній союз. «Дома скажу. Там спокійніше, там Галя поруч. Там зможу це сказати», — думав він, заводячи жінку в дім.
Боря здригнувся. Він не любив, коли його так називали. Усі колеги знали його як Борю, і повним ім’ям до нього ніхто не звертався. Той, хто зараз так його назвав, явно […]
Таня вийшла заміж за Романа. Вони не влаштовували весілля — просто розписалися і організували святкову вечерю в великій альтанці у дворі батьків Романа. Жити молодятам також довелося з батьками чоловіка: у них був великий двоповерховий будинок, де знайшлося місце для сина з його родиною. Старша сестра Романа з чоловіком давно жила в місті. Вона, до речі, також приїхала на весілля брата. — Ромо, — молода жінка відвела брата вбік, — не розумію, як ти міг проміняти Ліду на оцю! — сестра кинула погляд на Таню, яка в світлій бежевій сукні здавалася величезною: дівчина помітно погладшала, веснянки ще більше виступили на її блідому обличчі, а сірі очі виглядали майже прозорими на сонці.
— Ромо, Ромчику, у нас близнята! — плакала Таня у слухавку, — Вони такі маленькі народилися, по 2,5 кілограма всього, але здорові, все добре! — На УЗД ж говорили, що […]
– Як не стало батьків? Ми живі.. – Ви батьки Оксани? Як же так. Навіщо вона обдурила? – Соромиться вона нас, Вікторе. Люди ми прості, не створені для вищого суспільства, грошей немає, поводитися не вміємо, от і обдурила, щоб не соромитися. – Вибачте, що так вийшло.. Я не знав.. Вибачте.
– Алло, мамо, Віктор мене заміж покликав, уявляєш? Я так мріяла про це – потрапити до його родини! Валентина була рада за дочку. Розумниця, красуня, їхня Оксана. Вони з батьком […]
– Я ніколи не хотів їх усіх! – Андрій жбурнув теку з документами на стіл. – Семеро! Ти розумієш, що це ненормально в наші дні? Тому я йду, – незворушно промовив чоловік
– Я ніколи не хотів їх усіх! – Андрій жбурнув теку з документами на стіл. – Семеро! Ти розумієш, що це ненормально в наші дні? Я стояла в центрі вітальні, […]
Вірочко, треба 10 тисяч євро, у тебе ж точно є, – зателефонував мені мій чоловік в Італію. Я дещо здивувалася, навіщо йому така велика сума? У нас же все є: будинок на два поверхи, навколо будинку ми вже давно все довели до пуття, машина, сина свого ми квартирою забезпечили. То ж я не могла зрозуміти, для чого чоловік просить в мене ці гроші. – Петре, гроші у мене є, але я хочу знати, для чого вони тобі
– Вірочко, треба 10 тисяч євро, у тебе ж точно є, – зателефонував мені мій чоловік в Італію. Я дещо здивувалася, навіщо йому така велика сума? У нас же все […]
— Бабусь, а як ти дізналася вперше що чекаєш дитину, пам’ятаєш? Адже тестів не було тоді. — Я? Але ж як… Та ніяк. Ходила і ходила. Начебто зрозуміла вже, а мовчу. Не прийнято якось було говорити про це. А потім телят ми приймали, пам’ятаю, так бабця Нюра – ветеринар і каже: “не давайте, мовляв, їй телят тягати, вона вже й сама на сносях”. Ох і соромно мені було тоді, ображалася на бабу, бурчала
Женя переводила дух. Фух, встигла! Вона їхала до бабусі. Довго вагалася, чи їхати, чи ні. Цілий день на роботі вирішувала. Часу було обмаль, та й Іллю самого залишати не хотілося. […]
У будинку панував хаос: пляшки, брудний посуд, зім’ятий одяг, пил на всіх поверхнях. Олександр насилу сів на край стільця, намагаючись ні до чого не торкатися. — Давно тебе не бачив… — пробурмотів Борис, наливаючи собі в брудну кружку якусь каламутну рідину. — Років двадцять уже, напевно… Олександр сухо кивнув: — Майже тридцять. Я не просто так прийшов. Мені потрібна допомога…
Катя сиділа на кухні у батьків і тихо плакала. Останній місяць вона жила в якомусь страшному очікуванні, здаючи один аналіз за іншим. Сьогодні нарешті прозвучав діагноз: її печінка поступово відмовляла. […]
Коли Віра приїхала додому, то сподівалася, що її чекають. Свого кутка вона не мала, бо в свій час сини переконали її продати їхню хату, щоб мати стартовий капітал, обіцяли, що маму не залишать, як та надумає додому повертатися. Першим її зустрів молодший син Микола. – Мамо, ну ти ж розумієш… Ми з Наталкою вдвох, ще діти, та й теща з нами живе. Ти б краще до Богдана йшла, у нього ж будинок більший. Богдан зустрів її біля хвіртки, без особливого ентузіазму. Його дружина Олена з холодною посмішкою сказала: – Та ми, звісно, не проти. Але в нас троє дітей, роботи багато. Якось пристосуємось
Вірі було шістдесят шість, коли вона вирішила повертатися додому з Італії. Дорога була довгою, але в голові крутилися приємні думки: як вона нарешті виспиться у своїй постелі, як знову піде […]
Олено, доню, як ви там? Чому не телефонуєш? – подзвонила Надія доньці в Німеччину. – Ой, мамо. Вибач, стільки справ, стільки всього. Тут так важко, стільки паперів, навчання. Я ледве сама справляюся. – А як же я? – несміливо запитала Надія. – Ти ж казала, забереш до себе і мене. – Мамо! Ну що ти таке говориш? Я тебе люблю. Але куди я тебе тут заберу? Ми ж тут самі ще не звикли і не справляємося. Я ледве дітей сама тягну. Тут такі ціни на житло, такі вимоги до пенсіонерів. Ти ж розумієш, мені й так дуже важко одній. Я тебе не потягну і мову їх ти вже не вивчиш тут
Лише зараз Надія зрозуміла, що останнім часом вона не могла знайти спокою в душі, було там дуже важко. Вітер вив на вулиці, а листя танцювало свій останній осінній танець, коли […]
– Наталка, йди фотографуватися! – окликнула її нова подруга Ірина, енергійна вдова шістдесяти років, з якою вони познайомилися в гуртку малювання. Наталя радісно побігла до групи, яка вмощувалася для спільного знімка. Хто б міг подумати, що в її віці можна носити яскравий сарафан, ходити з розпущеним волоссям і сміятися як дівчинка? – А тепер селфі! – скомандувала Ірина, дістаючи довгу палицю для телефону. – І обов’язково викладемо в групу! Увечері, сидячи в номері, Наталя розглядала отримані фотографії.
– То ти все-таки зважилася? – Володимир дивився на дружину з погано прихованим роздратуванням. – І що далі? Як ділити будемо? Наталя підняла очі. У них не було ні сліз, […]