Рубрика: Людина

Роман з Вікою грали весілля. Раптом, прямо біля воріт будинку нареченої, молодим перебігла дорогу… Чорна кішка! – Погана прикмета, – одразу зашепотілися гості. Роман тільки відмахнувся від цих слів – нехай біжить кішка в своїх справах… – У нас у сім’ї є традиція! – звернулася до молодих майбутня теща. – Разом із небесними ліхтариками перед одруженням потрібно відпустити минуле і ступити в нове життя! Ліхтарики для вас уже готові, так що запаліть їх і відпустіть у небо… – А це хто ще такий? – раптом почулося з-за спини. Віка аж випустила ліхтарик з рук від побаченого. – Виставіть його! – раптом вигукнула вона. Роман не розумів, що відбувається

– Синку, що ж ти невеселий? У тебе весілля, а ти похмуріший за хмару! – спитав батько, зайшовши у кімнату Романа. Хлопець повернувся і постарався показати усмішку, але вийшла вона […]

Андрій повіз дружину в село до своєї бабусі. Він був дуже здивований, коли Ірина заявила, що ні разу не була на селі! – У сенсі? – здивувався тоді Андрій. – Та цього не може бути! Ти тоді точно маєш зʼїздити! Село виявилося великим. Бабуся Андрія зустріла їх дуже добре. Одразу обійняла гостю й посадила за стіл. Ірина аж принишкла. Андрій дивився на кохану й посміхався. Вони пообідали і майже одразу чоловік повів Ірину на річку. Ввечері заснула вона миттєво. Мабуть, повітря таке. А може, ситна вечеря й купання… Прокинулась дівчина на світанку. Ірина вийшла на вулицю і так і застигла від побаченого

– Сил моїх більше нема! – буркнула Ірина. – На море хочу! Пролежати весь день на пляжі. А вечорами танцювати на місцевій дискотеці до ранку. Андрій хмикнув. Він уже майже […]

– Ти, мабуть, не зрозуміла, мамо. Ми вже продали квартиру, нам нема де жити. Хіба ми просто так через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя дочка Маргарита

– Ти, мабуть, не зрозуміла, мамо. Ми вже продали квартиру, нам нема де жити. Невже ми даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити! – каже мені […]

– Мамо, ти вдома?! – вигукнула Люба у слухавку. В Тетяни аж стрепенулося серце. – Вдома… – відповіла вона. – А ти чого це, Любочко, така? – Яка? – спитала дочка. – Сердита… – пояснила мати. – Звичайна я, мамо! – вигукнула Люба. – Коротше кажучи, я зараз до тебе прийду! – Навіщо? – здивувалася мати. – Коли прийду, дізнаєшся! – заявила дочка. Люба жила в сусідньому будинку, тож за п’ять хвилин зʼявилася до матері з якимось пакетом. З нього вона почала діставати і ставити на кухонний стіл літрові банки з чимось незрозумілим. Вона дістала їх три штуки. – Ось! – блискаючи очима, видихнула дочка. Тетяна застигла, не розуміючи, що відбувається.

– Мамо, ти вдома?! – цю фразу у телефоні дочка сказала таким тоном, що у Тетяни аж стрепенулося серце. – Вдома… – відповіла вона тремтячим голосом, і тільки потім спитала: […]

Дмитра звільнили з роботи. Він під’їхав на машині до свого будинку. Чоловік ішов до під’їзду і бачив силуети дружини й тещі за шторами. Вікно на їхню кухню було відчинене. Дмитро уявив собі їхні обличчя, коли скаже про звільнення… Дійшовши до під’їзду, Дмитро тяжко сів на лавку прямо під вікном. Додому ноги його не несли. До зустрічі треба було морально підготуватися і сказати, що грошей він не заробив сьогодні і не заробить і надалі… Аж раптом Дмитро почув голос Марини Андріївни! Він прислухався, що вона каже, і побілів від почутого

То був особливий день, точніше, вечір. Дмитро, молодий чоловік двадцяти восьми років, збирався в гості до своєї нареченої Дарині, щоб познайомитися з її мамою Мариною Андріївною. Настав час, тому що […]

— Олеже, це ти, чи що? Який дорослий став! А здоровий який! Так… Коли я тебе останній раз бачила — тобі років вісімнадцять було, так? А яка машина в тебе гарна! Розбагатів, чи що? А про рідну тітку і не згадуєш?

Якось несподівано Олег Володимирович засумував. Але сумувати йому було зовсім не про що — улюблена сім’я, улюблена робота з гідною зарплатою, поїздки у відпустку з дружиною та трирічним сином по дивовижних […]

І потім, коли з’явиться у Сашки синок чи донька, так само він буде і бурчати, і суворим бути. І зрозуміє він, що дід теж мав рацію, коли сказав, що життя – воно штука така… І обламає, і обтеше, і характер, якщо треба, переломить

– Діду, я в тебе поживу трохи! Сашко, онук Олексія Вікторовича, бовдур сімнадцяти років, цю фразу сказав скоріше ствердно, ніж запитально, і, по-господарськи скинувши рюкзак у передпокої, одразу пройшов на […]

— Куплене – воно без душі, – каже двоюрідна сестра Лариси Вероніка, – десятки людей у такому ж, а в тебе все в єдиному екземплярі. — Ось і коли в Марійченої доньки наближався ювілей – 5 років, – продовжує Лариса, – я вирішила зробити їй подарунок своїми руками. Відзначати свято сестра вирішила вдома, з ріднею, двома-трьома подругами та їхніми дітьми. Покликали в гості і Ларису, і Вероніку. — Чоловік працював, піти не зміг, – ділиться жінка, – старшого дворічного сина з собою взяла, а молодшого вирішила залишити зі свекрухою

— Бабуся навчила, спасибі їй за це величезне, – каже Лариса, – ми з сестрою у неї дуже багато часу в дитинстві проводили. Вважай, що всі канікули і вихідні. А […]

— Але ж і твій чоловік тут жити не зможе, – сказала скривджена мама, – я буду проти зятя так само, як ти проти Сергія. Продамо? З глузду з’їхати! А в тебе рука підніметься, татову спадщину продати? — Ну в тебе ж піднялася рука притягти в татову спадщину чужого чоловʼягу, та ще й вибрати його і його матусю в суперечці з рідною донькою, – кажу

Моя матуся заміжня, і я теж. Мама в шлюбі 3 роки, а я – 2. Як я зрозуміла, у перші кілька років у чоловіка мами (язик не повертається його вітчимом […]