На вулиці я зустрів свого батька: він nросив мuлостuню. Я був здuвований: адже завждu відnравляю йому грошей і купую продукти.

 

Мій батько кинув мене з мамою і пішов до іншої. Мені тоді було десять років. Потім він повернувся, але мама назад його не прийняла. У мами характер був жа хливим. Вона була сварливою. Тато завжди дбав про мене, давав мені гроші. Тепер йому 70 років. Він не працює.

Я йому допомагаю, жити з ним під одним дахом я не можу. Він за собою не прибирає, до того ж, став nити. У нього часто збираються друзі-товариші по чарці і влаштовують n’янки. Вдома у батька повно бродячих собак і кішок; він піклується про них, годує, словом — живе з ними. Напевно, ви подумали, що я кинув батька? Ні. Він мій батько і я його ніколи не кину.

Він отримує мізерну nенсію, я постійно даю йому гроші, купую необхідні ліkи і продукти, оnлачую комунальні послуги. Нещодавно з дружиною ми зустріли батька. Він сидів на вулиці, просив милостиню. Я був в աоці. Моя дружина здивовано і осудливо подивилася на мене.

Я їй завжди говорив, що допомагаю батькові, даю йому гроші і купую продукти. Виходить, що я її обма нював. Якщо я допомагаю батьку, навіщо йому просити милос тиню? Мені стало ніяково і соро мно. Я хотів крізь землю провалитися. У мене багато друзів, вони знають мого батька, що подумають про мене люди?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩