Якби не спека і запашний аромат лаванди, який лінивим серпанком завис у квартирі, Наталя б не полізла до шафи з речами Павла.

А якби не полізла — можливо, й досі жила б у солодкій омані.

Хоча ні. Усі ці “мабуть”, “можливо”, “а якби” для неї — вже не мають жодного значення. Бо в той день вона знайшла не просто флакон парфумів. Вона знайшла початок кінця.

Одного спекотного літнього сонячного ранку, розбираючи завали в шафі, де зберігалися речі її чоловіка, Наталя натрапила на несподівану знахідку.

Між пом’ятими футболками лежав акуратно загорнутий пакунок якийсь.

Розгорнувши його, вона побачила флакон доволі дорогих парфумів, які ще ніхто не відкривав, вони були акуратно закриті в коробці загорнутій плівкою.

Наталя крутила його в руках, намагаючись згадати будь-які найближчі свята чи особливі дати.

День народження її минув кілька тижнів тому. До річниці їхнього весілля було ще дуже далеко. Її свекруха, пані Ганна, не любить парфуми, а для її власної матері Павло ніколи б не обрав такого подарунка, знаючи, як важко їй догодити з ароматами, ще й такий дорогий, він би щось їй дешевеньке купив.

“У нього інша!” — промайнула думка, але дивно, душа залишилася спокійною.

Наталя чомусь не вірила в такий сценарій. Вона була впевнена, що існує раціональне пояснення, і потрібно просто спокійно розібратися в ситуації.

Павло повернувся додому, як зазвичай. Він ніколи не затримувався, завжди приходив вчасно.

Наталя простягнула йому пакунок з парфумами, уважно спостерігаючи за його реакцією. Чоловік розгорнув папір і, побачивши коробочку, здивовано вигукнув:

— Де ти їх знайшла?!

— Між футболками твоїми. Схоже, вони були там заховані.

— Але ж я обшукався їх скрізь! Вирішив, що просто загубив, і довелося купувати інший подарунок!

— І кому ж вони призначалися, цікаво?

— Нашій керівниці, пані Інзі. Пам’ятаєш, я тобі казав, що ми з хлопцями скинулися, щоб привітати її з днем народження її?

— Ну так.

— Отже, Віталій пішов до парфумерного магазину і купив там ці парфуми, вони ще й коштують зовсім недешево. Дівчата-консультантки добре спілкуються з пані Інгою, і вони знали, що вона користується саме цим ароматом. Віталій стільки переслухав від них, поки купував.

Вони ж тільки назву сказали, а там видів під цією назвою стільки! Коротше! Ми того вечора ще посиділи з хлопцями після роботи в кафе, пам’ятаєш, я тоді додому вже веселий такий прийшов? Я парфуми додому забрав, щоб їх на роботі не помітили. А потім не пам’ятаю де їх вже поклав. Думав, що залишив їх в автобусі — я ж вже в такому стані був, ну ти ж сама бачила.

— Прикро, — погодилася Наталя.

— Зате тепер у вас є подарунок на наступне свято.

— Це точно! Ти мене прямо порадувала!

— Павло посміхнувся.

— Піду, покладу собі в сумку, завтра покажу хлопцям! Ось це вони здивуються і зрадіють водночас!

Про це непорозуміння вони обоє благополучно забули. Проте Павло ставав усе розсіянішим.

Кілька разів забував попередити, що взяв підробіток на вихідні, і Наталі доводилося на ходу в останню хвилину змінювати плани.

А одного разу чоловік навіть забув на роботі свій телефон. Наталя дорікала йому за те, що він занадто багато працює і від втоми зовсім забув про сім’ю і про все на світі.

Одного разу, обідаючи з подругою Іриною, вони заговорили про кумедні випадки через неуважність. Наталя поділилася недавньою історією, що трапилася з Павлом, і що він став дуже неуважним.

— Якось це дивно, чи не знаходиш? — підняла брови Ірина.

— Можливо, у нього справді хтось є?

— Не думаю. Але останнім часом він справді якийсь дивний. Несхожий на себе. Загадковий якийсь.

Але після цієї розмови Наталя засумнівалася.

Вона з дитинства відрізнялася стриманим характером і вважала за краще вичікувати, коли люди і ситуація самі себе покажуть. Тому не поспішала йти на поводу в емоцій і влаштовувати суперечки. Це їй не подобалося зовсім.

Але цього разу вона все ж відчула сумнів і дозволила йому прорости в душі.

Однак псувати стосунки з чоловіком здогадками та претензіями Наталя таки не хотіла.

Раптом він ні в чому не винен або має якісь шляхетні цілі? Наприклад, хоче влаштувати їй сюрприз?

Можливо, він все-таки справді втомився через нескінченні підробітки, а вона тут на нього з постійними підозрами, і буде негарно?

Тож Наталя постаралася про все забути.

Сумніви дали про себе знати знову, коли одного вихідного дня вона взялася за прибирання. Почала з передпокою.

На вулиці літо, а у них досі на гачках лежали плащі та пальта, не прибрані з весни.

Перш ніж прибрати речі в шафу, Наталя звично пройшлася по кишенях у пошуках забутих носових хусток, які так неприємно було знаходити там наступного сезону.

Однак, залізши в кишеню Павла, Наталя побачила клаптик паперу.

Витягнувши його на світло і придивившись, вона виявила, що це обривок якогось документа.

«Договір купівлі-продажу» — значилося на ньому. А далі йшов обірваний шматок тексту, суть якого полягала в тому, що хтось комусь щось продає.

— Це ще що тут у нас таке?

Вона покрутила обривок у руках. Було незрозуміло, про яке майно йшлося, і між ким договір укладався.

Вона перевірила другу кишеню і знайшла ще один шматок паперу з документу.

З деяким полегшенням Наталя з’ясувала, що на документі немає ні дати, ні підпису, ні реєстраційних номерів.

А значить, це проєкт. Однак що Павло збирався продати?

Наталя зупинила прибирання і попрямувала в кімнату, де були заховані всі їхні з чоловіком важливі документи.

Відкривши поличку під столом, вона виявила, що всі папери перемішані, хоча зазвичай лежали в строгому порядку, щоб у разі необхідності можна було легко дістати потрібне.

Це трохи насторожила її ще більше. Очевидно, тут хтось господарював — свідоцтва, договори та посвідчення були перемішані абсолютно безладно.

Крім чоловіка, ніхто не міг цього зробити.

Наталя знайшла перше підтвердження своїм сумнівам і здогадам.

Очевидно, що Павло затіяв щось потай від неї.

Поміркувавши трохи над тим, як правильно повестися тепер, Наталя вирішила не видавати себе і зробити вигляд, що ні про що не здогадується.

Однак думка, що чоловік потай планує там собі якісь справи, почала насторожувати її.

Що він хотів продати?

Незабаром Павло став заводити дивні розмови, будував якісь плани і не радився з дружиною зовсім.

У Наталі була друга квартира, в якій жила її бабуся, і чоловік почав наполягати на тому, щоб відселити бабусю до батьків Наталі і здавати звільнене приміщення в оренду.

За словами чоловіка, це дозволило б збільшити їх доходи.

Наталя поки відмовлялася. Ця ідея їй не дуже подобалася.

Останнім часом чоловік взагалі став занадто пильно стежити за грошима. Весь час скаржився на високі ціни, просив звіт за кожну копійку, хоча вони нарівні вкладалися в сімейний бюджет.

І Наталю це починало насторожувати.

Через деякий час Павло приготував дружині ще один неприємний сюрприз. Він став затримуватися на роботі.

Скільки Наталя не намагалася випитати, в чому справа, він тільки відмахувався, пояснюючи це тим, що їм з колегами дали якийсь новий проєкт, з яким у них нічого не ладиться.

Однак Наталя дуже скоро з’ясувала, що ніякого проєкту немає і це дуже засмутило її.

У вівторок, повернувшись з роботи, Павло залишив телефон у передпокої, а сам, повечерявши, вирушив у душ.

Якраз саме у цей час пролунав дзвінок. Наталя швидко кинулася до гаджета, щоб з’ясувати, хто дзвонить.

На екрані висвітилося ім’я, але це був його колега, Дмитро. Наталя обережно взяла слухавку і прислухалася.

— Павло, вибач, що пізно, але в мене до тебе справа є! — пролунав бадьорий чоловічий голос.

Наталя з деяким полегшенням видихнула.

Десь на рівні підсвідомості вона очікувала почути голос якоїсь жінки, навмисно записаної під ім’ям колеги-чоловіка.

— Це Наталя, дружина його. Павло зараз трохи зайнятий. У вас щось термінове? Це, мабуть, за проєктом?

— Яким проєктом?

— Ну, за вашим новим. Мені про нього Павло розповідав вже не раз. Ви ж через нього перепрацьовуєте зараз?

У слухавці на секунду повисла тиша.

— Якого ще проєкту? — пробурмотів сам собі колега, але спохопився:

— Е-е, мабуть. Та ні. Я просто хотів сказати, що завтра мене не буде. Хотів, щоб Павло мене трохи підмінив на моїй ділянці роботи.

— А-а-а, я зрозуміла. Звичайно! Я йому зараз усе передам. Він передзвонить вам, як матиме змогу! — відповіла Наталя і скинула виклик.

Почутого було достатньо, щоб переконатися в нечесності чоловіка.

Але Наталя і цього разу промовчала. Коли Павло вийшов з душу, вона як ні в чому не бувало повідомила про дзвінок без будь-яких коментарів та розпитувань.

Дива останніх днів направляло Наталю до того, щоб перевірити спільний рахунок, у рух грошей по якому Наталя не втручалася від самого початку.

Справа вся в тому, що вони з Павлом завели його відразу після весілля і відкладали щомісяця невелику суму.

Таким чином їм вдавалося накопичити чималу суму. Плюс на цю суму нараховувалися відсотки банку. Виходило досить вигідно.

Наталя ледве згадала, де вони домовилися тримати пароль від банку. Діставши десь запис з паролем, вона зайшла в особистий кабінет зі свого ноутбука.

Тут її чекала нова порція новин.

Вийшло так, що сума на рахунку була втричі менша тієї, що Наталя очікувала побачити.

Запросивши виписку, вона виявила, що перше зняття великої частини коштів відбулося близько восьми місяців тому. Потім другий раз була знята велика сума, зовсім недавно — якраз після історії з парфумами, виявленими в старих футболках.

“Чудово! — подумала Наталя. — Значить, мій власний чоловік потихеньку там собі замислив щось, а я навіть нічого про це не знаю!”

Сповнена рішучості розібратися в усьому, вона вирушила до банку і замовила офіційну виписку з печаткою, яка могла б послужити їй доказом, коли потрібно було б.

— Ні, ну ти можеш собі уявити?! — поскаржилася вона Ірині, коли вони знову зустрілися на обідній перерві.

— Ну й справи! А куди він їх діває? Витрачає на когось? Це ж зовсім немала сума грошей.

— Не можу зрозуміти сама нічого. Я поки не помітила, щоб він спілкувався з якоюсь особливою. Хоча про проєкт мені правди не казав, а сам продовжує затримуватися на роботі.

— Може, він там справи має якісь про які не хоче, щоб ти знала?

— Можливо. Тільки ось у що?

Відповідь на це питання Наталі тільки належало знайти. Вона вирішила все розізнати.

Перевіривши ноутбук і телефон чоловіка, виявила, що там скрізь стоять паролі, хоча ніколи до того між ними секретів ніяких не було, та й не лізла вона сама туди ніколи.

Переглянувши скріни на робочому столі, вона побачила якусь адресу і нагадування про зустріч, на яку він часто ходив після роботи.

Наталя відразу спробувала дізнатися, що може знаходитися за адресою, де після роботи тепер пропадав Павло.

Пошуковик щедро виставив усі підприємства, що працюють у цьому кварталі і поруч на сьогоднішній день і коли-небудь.

Але серед них не знайшлося жодного, яке могло б потребувати знань Павла або пов’язане з IT-галуззю. Навкруги знаходилися одні магазини, нотаріальні контори, тренажерні зали, перукарні та салони краси.

Павло й далі поводився спокійно.

Щовечора він розповідав якісь дивні історії про свою роботу, але Наталя відчувала, що він їх вигадує.

У неї склалося враження, що Павло уже звільнився. І незабаром вона знайшла цьому підтвердження — виявила в робочому рюкзаку Павла документ, що підтверджує розірвання трудового договору.

Чудовим чином Наталі вдалося таки підгледіти пароль від телефону Павла.

Уловивши момент, вона швидко зазирнула до нього в «Контакти» і встигла підгледіти номер, підписаний як «Софія з Озерної».

На прохання Наталі, Ірина зателефонувала по ньому в спробі з’ясувати, що за Софія така.

Але задум не вдався.

Молода жінка (судячи з голосу) майже відразу припинила розмову.

Подруги спробували знайти загадкового абонента в соцмережах. На одній із знайдених сторінок вони побачили фото власниці акаунта і якогось чоловіка.

Воно було зроблено зі спини, але Наталя дуже легко впізнала, на жаль, у ньому свого чоловіка.

Вона не могла повірити в те, що чоловік так міг вчинити.

Здавалося, що це якась помилка. Їй було простіше змиритися з тим, що він взяв гроші з їхнього спільного рахунку потай від неї, що мав намір продати їхню стару квартиру. Але не те, що він іншу зустрів, адже вона його щиро кохала.

Повернувшись додому, вона виявила там Павла.

— Ти сьогодні раніше прийшов? — здивувалася, зовсім від цього відвикши.

— Так. Нарешті вдалося з роботи раніше прийти, — не моргнувши й оком, відповів чоловік.

Наталі хотілося влаштувати суперечку. Але мудрий внутрішній голос підказував, що цього робити не треба.

Пославшись на те, що їй недобре, Наталя лягла спати, але сон не приходив.

— Ні, ще не підписав нічого поки, — почула вона шепіт з кухні. — Та як мені це зробити? А якщо вона зрозуміє? Ну, начебто не розбирається. Але не настільки ж! Я не знаю, як це зробити і як дати їй ці документи.

“Так ось, у чому справа! Ти збираєшся дати документи мені на підпис! Напевно, це договір про продаж нашої квартири!”

Наступного дня вона діяла рішуче.

— Досі не впевнена, що вчинила правильно, — поділилася Наталя з Іриною.

— А я думаю, що правильно. Нічого хорошого з цієї ситуації не вийде. Обидві квартири належать тобі. А він такими темпами залишить тебе взагалі без нічого! — рішуче відгукнулася Ірина.

Наталя поставила собі одну умову — якщо найближчим часом чоловік схаменеться і пояснить їй ситуацію — вона змінить своє рішення, адже дуже хоче зберегти сім’ю і нікому не дасть її зруйнувати.

Але Павло поводився як і раніше. Наталя зробила кілька спроб серйозно з ним поговорити, щоб поставити все на свої місця, щоб знайти спільну мову, але щоразу чоловік уникав щирого спілкування, і розмова не виходила.

Все вирішилося в п’ятницю, коли перед роботою вони сиділи один навпроти одного за кухонним столом.

— Слухай, я все-таки хочу здати в оренду нашу квартиру. Уже навіть знайшов людину, яка допоможе підібрати нормальних мешканців. Думаю, додатковий дохід не завадить нам, часи зараз складні, — звернувся Павло до Наталі.

— Можливо, ти і маєш рацію, зараз важко усім, — відгукнулася вона, подумавши.

— Мені сказали, що найкраще все оформити договором.

— Правильно! А як інакше? А раптом заїде недобросовісний орендар, потім не виселиш.

— Це точно. Ми тут договір склали. Тільки ж ти власниця. Підпишеш?

— Звичайно. Тільки давай швидше, а то я запізнюся.

Павло з готовністю пішов в іншу кімнату.

Наталя тужливо подивилася йому вслід.

— А хто тобі підказав таку гарну ідею? — поцікавилася, коли Павло повернувся з кімнати з договорами в руках.

— Та. На роботі познайомився з однією дівчиною. У неї тато юрист. Ось, з ним проконсультувався, — відповів, не дивлячись в очі.

Наталя взяла документи в руки.

— Ось тут, і тут, — вказав їй чоловік, щоб вона лише підпис поставила.

Наталя занесла ручку над папером, а потім раптом перевернула аркуші, адже їх багато було, і почала читати текст.

Обличчя Павла змінилося відразу. Наталя відірвала погляд від документа і уважно подивилася йому в очі:

— Ти справді вважаєш, що я настільки нерозумна, щоб не помічати того, що відбувається? — різко змінила тон.

Павло мовчав, опустивши голову.

— Я знаю, що в тебе є інша. Це заради неї ти намагаєшся продати мою квартиру? Хочеш купити для неї затишне гніздечко? Не вийде!

Наталя з розчаруванням і смутком поклала непідписані документи на стіл.

— Ти нічого не отримаєш, тому що ми з тобою розлучаємося, і я подаю на поділ майна!

Процес був тривалим і непростим.

Як з’ясувалося в ході всього, та інша жінка і є — та сама Софія — вмовила Павла відкрити власну компанію, в розкрутці якої мав допомагати її батько.

Софія теж була IT-фахівцем і була зацікавлена в цьому.

Суми, вирученої за квартиру, якраз мало вистачити на початковий внесок.

Але Наталі вдалося зберегти своє майно і вийти з розлучення майже без втрат.

Ну, якщо не брати до уваги однієї дуже сумної втрати: вона залишилася без чоловіка, якого кохала і з яким так добре жила, поки між ними не стала інша.

Коли все нарешті завершилось — Наталя сиділа в порожній квартирі на підлозі, спиною притулившись до холодної стіни.

Десь у кімнаті лишився запах тих самих парфумів, які випадково стали ключем до правди.

Вона вдихнула — і навіть не підвелася. Колись вона би плакала. А тепер просто сиділа й мовчала.

Павло надіслав коротке повідомлення:

“Ти завжди була розумніша за мене. Пробач. Не руйнуй сім’ю, давай все повернемо, як було. Я хочу знову мати сім’ю, шкодую про свій вчинок. Вона мені більше не цікава, я обираю тебе”.

Наталя не відповіла. Бо вибачення, як і подарунки без приводу, нічого не варті, якщо в них сховано брехню.

Минуло пів року. Павло часто телефонує часто Наталі, він досі сам, постійно просить пробачити його і повернути все, як було.

Наталя й досі має до нього щирі почуття, адже серцю не накажеш, теж втомилася жити сама.

Але чи варто пробачати за таке? Чи буде вона мати добру сім’ю з чоловіком, який так недобре колись вчинив?

Джерело