Мені випало випробувати кохання, і зраду. Але зараз я розумію, що вийшла із цієї ситуації без важких моральних та фінансових проблем лише завдяки своїм подругам.

Розлучення у нас із колишнім чоловіком було дуже важким. Окрім зради, він хотів відсудити в мене будинок, у якому ми прожили 25 років. Дім дістався мені у спадок від бабусі, батьків частка теж була. Але колишній чоловік вирішив, що зі своїми зв’язками він зможе забрати будинок, щоб оселитися в ньому з молодою дружиною.

Дівчині, з якою він мені зрадив, було лише 20 років, але вона виявилася дуже вмілою. Спочатку він переїхав з новою дружиною до нашої оселі, сподіваючись, що я сама не витримаю їхньої присутності і поїду до батьків. Але я вдавала, що мені все одно, хто живе зі мною поряд.

У цей час я шукала адвоката, який би мені допоміг. Грошами допомогли подруги, оскільки сума за послуги юриста була просто недоступною для мене. Було дуже важко, і ще доводилося приховувати все від батьків. Вони навіть не підозрювали, що відбувається в моїй сім’ї, тому що рідко бували у нас (неприязнь між ними та чоловіком була взаємна).

Так тривало пів року. Колишній чоловік дивувався моєму спокою та терпінню, але моя присутність сильно дратувала його дружину. Якось подруги, дізнавшись, що моя суперниця одна вдома (не рахуючи мене), прийшли до мене в гості і «випадково» перетнулися з нею в коридорі.

Та одразу ж із правом справжньої господині будинку спитала: «Ви хто і що вам тут потрібно?». Подруга відповіла: «ми екстрасенси, вміємо наводити псування на людей і навіть зробити на смерть». Та зблідла, почала говорити, що вона мені нічого поганого не зробила, все це її чоловік. Тут подруга каже: «поїдете з дому, зніму порчу».

Як же здивувався мій колишній чоловік, коли застав дружину за збиранням речей. Не знаю, як вона вмовила його з’їхати, але я залишилася в будинку одна. Адвокат легко довів, що чоловік ніякого відношення до моєї хати не має. Але ця життєва історія має і продовження.

Минуло 5 років, а ця сім’я так і не має дітей. Нещодавно зателефонувала мені ця жінка і просила зняти з неї псування, щоб вона змогла завести дитину. У мене вже й образа на неї пройшла, я одружена, тому зізналася, що це був розіграш, щоб змусити їх звільнити чужий будинок.

Ще я сказала, що провини її немає, навпаки, це вона вмовила чоловіка з’їхати, тож за цей вчинок вищі сили точно пошлють їй дитину. Вона дуже мені дякувала. Не знаю, чи є у них зараз діти, мені це не цікаво, але зла я не тримаю на них. А подругам вдячна за допомогу.

КІНЕЦЬ.