Сукня коштувала дві тисячі гривень. Сукня винно-бордового кольору, глибокого відтінку бордо, рубінового кольору, корала, граната. Довга сукня з пояском, з капюшоном, який можна накинути, – і вигляд стає таємничим… І широкі рукави, з тоненькою мереживною манжетою. Ось яка це була сукня.

А жінка була не надто молода. Років під п’ятдесят. І обличчя втомлене. І волосся пофарбоване не дуже вдало, у чорний колір, надто чорний. Він наголошував на втомі обличчя. Маленька втомлена жінка.

І одягнена жінка була в штани та блузу, зеленого такого кольору. Вона втомилася, бо приїхала вранці до міста по справах. А потім пішла магазинами. Потрібно купити речі. У її селищі магазинчики так собі…

І ця жінка одягла сукню. І перетворилася. Просто у мене на очах перетворилася. Скинула жабенячу шкірку і стала самою собою. Такою, якою має бути. У розквіті зрілої краси, чудова брюнетка, струнка.

Вона начебто виросла. І обличчя перестало бути обличчям утомленої, не дуже молодої жінки. Воно стало суворим і трохи сумним обличчям гарної актриси в антракті вистави. І очі, очі засяяли, як коштовне каміння.

– Як вам здається, йде мені ця сукня? – запитала жінка.

Я ось це й сказала, що написала. Я була просто захоплена.

Жінка сказала, що так рідко купує собі речі. Усі речі якісь бляклі. Мов їх уже хтось носив. І вона так мріяла про сукню. Але якось занадто шикарно, вам не здається? Це надто розкішна сукня. Хоча ціна підходяща. Хіба можна таке носити у нашому віці? У селищі мене засміють!

Жінка зняла чудову гранатову сукню. І знову одягла костюм. І перетворилася назад на маленьку літню даму… Це був такий разючий контраст, що вона ахнула. І вона весело сказала:

– Ну і нехай кажуть. Нехай сміються. Я цю сукню собі куплю, ось! І ходитиму в ній на роботу. І до магазину. І в будинок культури ходитиму. Буду в ньому танцювати і гуляти. І фотографії зроблю та викладу!

І знаєте, вона купила сукню. І притиснула до себе фірмовий пакет із обновкою. Коли вона взяла пакет, вона моментально знову змінилася, хоча на ній був старий одяг, штани та блуза. Все одно вона знову стала чудовою. Кармен, ось яке ім’я їй пасувало б тепер. Яка вродлива жінка!

Це сукня її такою зробила. Володіння сукнею. Маленьке жіноче щастя винного кольору в червоному пакеті. Жінкам сукні дуже потрібні, це не забаганка і не примха. Хороша сукня робить нас красивими, справжніми. І надає сили. І повертає молодість.

КІНЕЦЬ.