Була у мене далека родичка Ольга, мала двох дітей: Андрія та Таню. Був у неї свій бізнес: три місця на ринку, де торгувала продуктами.

Купила Ольга синові та доньці квартири. Потім новий автомобіль Андрієві, а через 2 роки і Тані, щоб не сварилися та не заздрили діти. А коли важко стало, то віддала два місця дітям. Та невістка якось сказала, що в доньки місце краще, вона гроші гребе лопатою, а вони ледве на харчі мають

Була у мене далека родичка Ольга, жінка вона енергійна та спритна. У бізнес вона пішла мало не попереду всіх своїх знайомих, наживала і збирала добро, не шкодуючи сил та здоров’я, для сина і дочки. Все в дітей своїх вкладала, а потім почалися проблеми зі здоров’ям.

– Все життя намагалася давати їм все порівну. Тані квартиру купила двокімнатну, так і через рік старшого сина Андрія з однокімнатної в двокімнатну переселила, щоб не заздрив, щоб його невістка проти матері не налаштовувала.

Синові ще й машину нову купита, так відразу і Тані таку ж, вона ж одна, з чоловіком-неробою жити не стала, – розповідала Ольга.

Діти виросли у Ольги зовсім невдячні. Син – справжній трутень, тільки і міркував про те, що різні обставини заважають його успіхам в бізнесі.

А що для успіхів треба від дивана відірватися і на роботу ходити та гроші заробляти, цього Андрій не знав, і не хотів знати. Він примудрився одружитися на дуже владній і злісній жінці. Вона всім люто заздрила все життя, особливо сестрі Андрія, Тані. Ледь що в родині починалася суперечка:

– Твоя мама тільки про доньку свою Таню свою і думає! А що у неї син ще рідний є, її не хвилює зовсім. Ось вона Тані своїм місцем на ринку поступилася, а воно краще, ніж те, де твоя мати нас торгувати поставила. Таня гроші гребе лопатою, а ми ледве кінці з кінцями зводимо. А ти просити у матері нічого толком не можеш!

Андрій йшов і просив. Мама поступалася в усьому. Зрештою Ольга примудрилася залишити синові з донькою абсолютно рівноцінні місця на ринку, поряд, щоб не заздрили.

Невістка встала сама торгувати, а Таня найняла якусь жінку, тому що сама вважала за краще працювати в салоні краси і у неї це непогано виходило. Таня була дівчиною набагато простішою, ніж брат, тільки гроші у неї не трималися: звикла з дитинства ні в чому не знати відмови, як тільки потрапить до неї якась гривня, так відразу вона її на свої дівочі забаганки і спустить.

А потім у Ольги погіршилося здоров’я  і потихеньку всі свої заначки стала витрачати. Брат тоді сестрі так сказав:

– Мамине місце я забираю собі, сам там стану, буду торгувати. Мені потрібніше, ти ж у своєму салоні все одно, на твоєму місці продавець сидить, а у мене дочка в інститут поступила, годувати треба. Сім’ю мені потрібно забезпечувати.

Таня з братом сперечатися тоді не стала. Їй і справді – дві точки для торгівлі ні до чого. Вона все більше занурювалася в догляд за матір’ю. То звозити в область, то купити ліків, то прибрати, то прибігти поїсти приготувати, а то знову фахівців потрібно шукати, бо матері гірше. Гроші у сестри і матері закінчилися швидко, попросила Таня у брата, адже матері треба було продовжити лікування, ніби й поліпшення намітилися.

– Немає у мене грошей зараз зовсім, я все в розвиток бізнесу вклав до останньої копійки. Ти що, як це продати мамине місце на ринку? А жити я на що буду? Мати все одно вже не встане, всі гроші викинули марно! Відвезти в область – відвезу!

Таня повернулася без нічого і пішла відразу грошей в борг у двоюрідної сестри просити. Викрутилися, обійшлося. А вже через місяць Ольги не стало. Справили пів року, пішли брат з сестрою спадок оформляти і стали домовлятися, що мамину квартиру треба продавати, а гроші ділити. Тут брат і дістав великий зошит:

– У мене все записано, чого і скільки я на маму витратив. Я все ретельно порахував. Так що, коли ділитися будемо – треба все це теж врахувати. А ти не записувала, ну і даремно!

Андрій записав і скільки бензину він витратив, коли возив мати в лікарню, і чеки на продукти зберіг, коли і скільки він мамі їжі приніс. І вартість поминальної трапези в тій частині, в якій він витратився.

Таня без жодного слова віддала Андрієві все. З решти виплатила борг перед двоюрідною сестрою і пам’ятник мамі поставила.

Гроші у неї ніколи не трималися. Добре хоч, що мама, поки з силах була, сказала:

– Донечко моя, ой чую я, що Андрій з подачі невістки тебе обійде при розподілі спадщини. Ти вже йому не говори, але я квартиру на твоє ім’я купила. Я поки в неї квартирантів пустила, все тобі легше буде. Тільки дивись, щоб брат не дізнався Жадібні вони, а ти проста. Дякую, донечко, що хоч ти мене в біді не залишила!

Знала дуже добре мати свого власного сина.

КІНЕЦЬ.