Правду кажучи, ще не так давно я сама навіть уявити не могла, що таке буває в житті.

У моєї рідної сестри непроста ситуація склалася. І все це через свекруху її.

Живемо ми далеко, сестра нам нічого не розповідає, особливо, щось недобре про своє життя, лише хороше каже, не хоче, щоб ми хвилювалися.

Моя сестра зараз вдома з дитиною малою сидить.

Щиро кажучи, мені моя сестра Олена давно про свою свекруху всякі історії не дуже хороші розповідала, просто незрозумілі для мене, на мій погляд.

Я навіть, чесно кажучи, не могла повірити в те до кінця.

Думала, прикрашає вона все це, просто, щоб її шкодували. Ну тому що рідко в якої невістки свекруха буде хорошою людиною.

У мене ось теж свекруха зі складним характером, але я якось звикла до цього, вельми своєрідна жінка вона.

Але щоб так себе поводила, як у Олени, мені складно навіть уявити.

Нещодавно вона просила, щоб син узяв для неї кредит в банку, тому що на пенсію їй жити складно, просила допомоги.

У санаторій хотіла вона цього разу з’їздити, на масажі і процедури, мовляв, здоров’я вже не те.

І що саме цікаво, що чоловік моєї сестри мало не пішов за кредитом для матері своєї, «це ж мама, я ж єдиний син, вона мене ростила, найкращі роки життя свої мені присвятила, треба допомагати, раз так потрібно їй і вона сама попросила у нас».

Як на мене, зазвичай, люди в похилому віці в цьому плані трохи розумніші.

В голову не приходить нікому залазити в борги, брати банківський кредит, тому що пенсія маленька, а тим паче на відпочинок в санаторії.

Та ще ці борги на дітей своїх списувати, яким і так самим важко живеться, а тим паче в наш час.

Олена якраз тоді встала стіною, сперечалася, аж до розлучення, на восьмому місяці вона тоді якраз була.

Ніби як відстояла свою думку, кредит брати чоловік не став. Але це не особливо допомогло це їхній родині, як виявилося потім.

Свекруха у племінника позичила гроші, ніби як на санаторій, з мотивуванням – мій син потім віддасть.

А чоловік моєї сестри навіть не знав сам про ту позику матері. А потім з часом дізнався, що гроші він винен, адже мати сама просто не мала можливості віддати їх.

Сестра мені казала, що її свекруха – жінка ще в повному розквіті сил і все в неї добре.

Одним словом, в санаторій вона не поїхала, а гроші спустила миттю незрозуміло на що.

Як згодом Олена з чоловіком дізналася, свекруха її близько 30 тисяч гривень у рідних позичила.

А все сталося зовсім випадково. Дзвонить чоловікові Олени двоюрідний брат і питає – так коли ви гроші ви мені віддасте?

У того очі круглі від здивування, у Олени теж.

Ну, з’ясували в результаті, що це мамині витівки. Чоловік розхвилювався знову, говорить Олені – може, мовляв, декретні гроші віддамо? Незручно перед братом.

Олена знову стала серйозно відмовляти, каже, ніяких чужих боргів ми віддавати не будемо. Тим більше декретними грошима, це взагалі дикість.

Ну ось, там знову в сім’ї непорозуміння та суперечки, але Олена знову відстояла гроші і не дала чоловікові повертати материн борг. Не дам, мовляв, і все, що хочете робіть.

Свекруха її відразу образилася і багато місяців не спілкувалася з ними, взагалі. Навіть телефон не брала.

А тут чоловікові сестри потрібні були якісь документи. Дзвонить матері, додзвонитися не може. Поїхав до неї. Яке ж здивування, коли відкрили йому чужі люди.

Виявляється, мати квартиру продала, уявляєш. Там нові господарі вже живуть, а її діти нічого про це не знали, син тоді вперше і почув про це.

Це було її єдине житло. Продала квартиру і пішла на орендоване житло жити. Племіннику віддала борг, одягнулася, багато чого собі купила. Каструлі якісь, сковорідки, текстиль – в нову квартиру, яку вона взяла в оренду.

Олена моя така засмучена зараз ходить, мало не плаче.

– Свекруха на орендованій квартирі, уявляєш? Через пару років гроші скінчаться, і прийде вона до нас з чоловіком жити на старості років з валізою. Більше ж їй йти нікуди.

– Ну сказати їй треба, щоб на сина не розраховувала. Сама кашу заварила, сама нехай і розсьорбує її, а ви тут ні до чого, – поралила я своїй сестрі.

– Та вже говорили їй про це все, але що ж це змінить? Зараз вона каже, що їй байдуже, вона нічого не буде просити нас – ваша допомога мені не потрібна, обійдуся. Моя квартира, що з нею захотіла, то і зробила. А гроші витратить – по-іншому заспіває. Жінка вона вже в роках, здоров’я у неї як у молодої. Може, і двадцять, і тридцять років ще проживе. А на які гроші? Де? У нас, звичайно ж. Ситуації дуже нехороша. З такою матір’ю і ворогів не треба, – плаче мені моя сестра.

А Олена з чоловіком за однокімнатну квартиру нещодавно кредит виплатили. Хотіли після декрету розширюватися, двокімнатну квартиру брати, знову в кредит.

З такою матір’ю і ворогів не треба.

Тепер Олена з чоловіком навіть не знають, що їм робити, бояться, що мати прийде до них на старість в однокімнатну квартиру без копійки.

А як їм тепер чинити правильно?

КІНЕЦЬ.