Мені зараз 31. Коли мені було 23, я зв’язала себе узами шлюбу. За роки спільного життя у нас із чоловіком наро дилося 2 дітей – син та донька.

І ось, через 8 років шлюбу, я раптом почала усвідомлювати, що діти не пpиносять мені ніякого ща стя. Начебто б, у нас все є для повного щастя: міц на та дружна родина, власний будинок, нова машина. Але я більше не хочу виховувати дітей. І постійно щось робити їм теж не хочу. Більше того,

я стала ненав идіти чоловіка. Адже саме він зробив мене домогосподаркою. Кілька років тому я мала чудову ідею для бізнесу. Тільки ось чоловік привласнив собі цю ідею, відкрив бізнес – і він пішов угору.

І тепер я змушена сидіти вдома, робити те, що зобов’язана робити, потурати чоловікові та дітям, забути про відпочинок та задоволення від життя. Чоловік не дає мені rрошей, kупує лише те, що сам вважає за необхідне. Говорить, що робить все для благополуччя сім’ї.

Щодо будинку, то все лежить на моїх плечах. Я готую та прибираю з ранку до вечора. Внаслідок чого у мене практично не залишилося подруг, оскільки я не можу знайти жодного вільного вечора для зустрічі з ними.

Як результат, у мене впала самооцінка, я перестала стежити за собою, мій зовнішній вигляд мені абсолютно не подобається. Я більше не можу посміхатися своїм дітям, адже набридло робити це через си лу. Чоловік та його родичі почали розуміти,

що я віддаляюся від сім’ї. Кожен з них вважає своїм обов’язком дорікнути мені, яка я поrана дружина і мати. Що мені тепер робити?

Як повернути бажання насолоджуватися життям, щоб знову полюбити дітей та чоловіка. Pевнощі мого чоловіка не знають кордонів.

Я не можу сходити в театр, на виставку, адже чоловікові здається, що там я можу зустріти когось, закохатися в нього і піти з родини. Як жити далі – у мене немає жодного розуміння…

КІНЕЦЬ.