Між двох ділянок росла Стара береза. Одного разу вночі, під час сильного вітру, вона впала на бік вулиці, пошкодивши паркани, а частина гілок загородила дорогу. Іван, господар одного з будинків, встав рано вранці, помітив те, що трапилося і став стукати до сусіда. З воріт, весь сонний, здався Семен.

— Що ти стукаєш? … Ах, ось воно що … Ну, і що ти від мене хочеш? Твоє дерево, ти і прибирай. — З чого це воно моє? Цю березу твій дід садив. -Брешеш! Це твоя мати садила. Я пам’ятаю. — Пам’ятаєш? Цьому дереву більше ста років. Чого ти вигадуєш? — Загалом, сам вирішуй проблему. У тебе і лазня є. Дрова знадобляться.

-Я колоті купую, не потрібно. — А у мене сауна, все на електриці. Поки сусіди сперечалися, на вулиці зупинилася вантажівка, з якої вийшов чоловік і підійшов до сусідів. — Мужики, доброго ранку, чиє це дерево? — Його — відразу сказала Іванов, тицьнувши пальцем на сусіда.

— Слухай, мужик, ти не прибирай його поки. Мені якраз дрова потрібні. 500 за дерево нормально буде? — Нормально, — сказала здивований Семен. — Так, стоп — втрутився Іванов. — Я згадав. Це дерево моя мама садила. Так що, 500 мої. -Мама? — здивувався Семен. — Твоя мама в житті жодного куща не посадила.

Суперечка ця тривала хвилин п’ять, поки водій вантажівки не махнув на них рукою: — Та чорт з вами, не потрібні мені дрова. Я поїхав. Сів у машину, завів і поїхав. Суперечка тривала, коли під’їхало троє хлопців на вантажівці районного комітету, і почали швидко розпилювати дерево.

— Eй, ви навіщо наше дерево пиляєте? Хлопці навіть не звернули на них уваги. Коли Семен підійшов ближче, один з працівників подивився на нього і сказав: — Ти чого розорався, мужик? За всі дерева, що впали в нашому районі відповідає наш комітет. — Який ще комітет? Це дерево мій дід садив!

— Слухай, якщо ти від нас не відстанеш, я подзвоню начальству, вони приїдуть і випишуть тобі штраф за неналежне утримання старих дерев. Воно тобі треба? Переглянувшись, сусіди мовчки пішли по домівках. А через півгодини від дерева не залишилося і сліду.

КІНЕЦЬ.