Я намагалася з розумінням поставитися до своєї доброї подруги Каті та хотіла допомогти їй вирішити її подружню кризу. Однак коли Катя почала просити мене регулярно прикривати її, та брехати чоловікові, я не стрималася.

Ми з Катериною знайомі з роботи. Коли Катя виходила заміж, я навіть була дружкою в неї на весіллі. Я завжди бажала їм з чоловіком щасливого життя. Але через два роки все пішло якось не так.

Коли Катерина вперше сказала мені, що в неї є “любов на стороні”, я була спантеличена. З її розповіді я дізналася, що з Ігорем у них проблеми вже давно.

Що Ігор  не проводить багато часу вдома і що більше, ніж їй, він присвячує себе різним хобі. Але я думала, що нічого такого серйозного, щоб це не можна було вирішити розумно. І точно не в такий спосіб. Але в той же час я не хотіла її відразу засуджувати. Ми з чоловіком теж подолали кризу.

– Знаєш, Олю, я щаслива з ним. Нарешті у мене є хтось, хто по-справжньому мене слухає, – довірилася вона мені з відвертістю, яка мене вразила. Я не знала, що сказати. З одного боку, я її розуміла, а з іншого – знала, що це не вихід.

Я думаю, що Ігор чудовий чоловік, йому просто потрібен простір. І коли Катя почала звинувачувати його у всьому, що можна, включно з регулярними поїздками на мотоциклі, йому це не сподобалося. І суперечки були на порядку денному.

– Катерино, я розумію, що тобі це, напевно, важко, але ти повинна вирішити це з Ігорем, а не бігти відразу до когось іншого, – говорила їй я.

Одного разу Катя зателефонувала мені.

– Олю, будь ласка, якщо Ігор запитає, скажи йому, що я була у тебе, добре?, – я не очікувала цього.

– Що?, – відповіла я. – Я маю йому брехати?

Катя лише засміялася.

– Будь ласка, це ж не брехня. Просто невелика допомога між подругами, чи не так?, – недбало відповіла вона.

Я пішла у Каті на поводу. Я сказала собі, що одного разу нічого не станеться. І ймовірність того, що Ігор зв’яжеться зі мною, здавалася дуже малою.

Але Катя сприйняла свою невірність як належне. Вона навіть вигадала, що ми разом регулярно ходимо на йогу та в тренажерний зал. Таким чином я стала частиною чогось, з чим не погоджувалася і що було проти мене.

– Будь ласка, Олю, сьогодні мені знову потрібна твоя “підтримка”, – швидко написала вона мені повідомлення. І мені вже було не до сміху.

Мені було погано, мене непокоїло те, що я змушена брехати її чоловікові, хоча ніколи не була з ним близька. Я почала думати, що мені з цим всім робити.

Одного вечора, коли я вже спала, мені подзвонив невідомий номер. Я підняла слухавку, хоча зазвичай цього не роблю. Це був Ігор.

Він телефонував від свого друга, бо в нього розрядився мобільний. Спитав, чи я не знаю, де Катя. Я була сонна і не готова до жодної правдоподібної відповіді.

Наступного дня розлючена Катя подзвонила мені і запитала, чому я чогось не придумала. Бо тепер в неї дома дуже “жарко” через мене. Я не могла повірити своїм вухам. Я винна у її бідах?

– Катерино, з мене досить, – чесно сказала я їй. – Якщо тобі потрібне алібі, знайди когось іншого. Я більше не хочу, щоб мене втягували в твою брехню!

Але Катя, мабуть, не очікувала такого від мене.

– Ну, я думала, що ти справжня подруга. Я б також допомогла тобі, якби ти мене попросила. Але якщо ти так вважаєш, я підійду по-іншому, – здивувала вона мене своєю відповіддю. І з того часу Катя на мене образилася і не розмовляє.

Але що я зробила не так? Невже я винна в чомусь?

Джерело