У мене дуже хороший та роботящий чоловік. Тарас відкрив бізнес, займається перевезеннями людей по Україні та Європі. Сам побудував двоповерхову хату нам у Малечковичах.

Тут у нас басейн, альтанка для гостей, дитячий майданчик. Старшим синам купив по квартирі та машині. Тепер вони приїжджають у гості з онуками, дітлахи бігають по подвір’ї.

Я працюю сама фінансистом у банку. Але це чисто так, аби вдома не сидіти. Мала собі гроші на одяг, манікюр, в салон краси чи перукарню піти.

Бо всі витрати родини Тарас брав на себе. Оплачував комунальні послуги, ремонти, купував продукти. І часто робив мені дорогі подарунки. Наприклад, цього літа їздила з кумою у Єгипет на відпочинок. Машину минулого року подарував, аби я маршрутками не їздила на роботу.

От не життя, а казка. Ви не думайте, я не меркантильна жінка. Вийшла заміж за Тараса, коли в нього нічого не було. Ми жили в однокімнатній квартирі, чоловік спершу сам працював водієм на таких рейсах. А потім, коли дітки з’явилися, то почав братися за голову. І ось так ми разом заробили на це щасливе життя.

Ще й допоміг своєму молодшому братові Василю купити квартиру, але у Тернополі. Він час від часу приїжджає до нас у гості з жінкою та дітьми.

Однак, місяць тому Тарас підійшов до мене з дуже дивною пропозицією:

– Слухай, може, тобі краще звільнитися з роботи?

– Нащо? Мені на пенсію вийти чи що?

– Ні. Просто треба за мамою доглядати. Вона сама навіть до туалету не може дійти. Хай переїде до нас.

Я люблю свою свекруху, але не настільки, аби біля неї крутитися.

– А чому саме я? Краще попроси когось з сусідів чи найняти спеціальну доглядальницю.

– Ага, щоб чужа людина там господарювала? Я її старший син і повинен потурбуватися.

– Тоді чому Вася не хоче допомогти? Він теж твій брат.

– Бо Вася не може. Я і так стільки років нашу родину забезпечував. Тепер твоя черга братися за господарство.

Я розумію, що через свекруху у мене геть не залишиться часу на особисті справи. Я ж звикла їздити на манікюр, у перукарню, десь з подругами посидіти в кафе або ж запросити у гості.

Тим паче, я ніколи не доглядала за літніми людьми. І в мене нема медичної освіти. Раптом, її інфаркт схопить? От що робити? Які ліки давати?

Намагалася переконати Тараса, аби все-таки Василь забрав маму до себе:

– Ну ти йому квартиру купив? Купив! Хай він тепер борги повертає. Ну не грішми, звісно, а..

– Ні! Мама житиме тут і крапка!

Вже не знаю, як достукатися до Тараса. Ну брат повинен чимось допомогти. Сама я не хочу перетворюватися на няньку та одягати підгузки свекрусі. Вибачте, але так воно і є!

Вже кожна бесіда закінчується сваркою та чоловік навіть спати зі мною не хоче. Вчора почав помалу перевозити речі мами до хати. А я категорично проти. Зі мною ніхто не радився, а просто поставив перед фактом.

Виходить, що зараз я повинна забути про свої розваги та роботу, бо Тарасові шкода няньку найняти? От як це взагалі називається?

Що Ви можете порадити нашій читачці?