Мого рідного брата звуть Олег. Декілька років тому він одружився та його дружина, Світлана, народила донечку. Потім пара мала амбіції купити власний дім, та таких грошей ніде було взяти, тож вирішили поїхати на заробітки за кордон.

Спочатку пожили там місяць, потім два, потім орендували квартиру, обжилися і наскільки я зрозуміла, не дуже то вже й поспішали повертатися. Мама переїхала у їхню однокімнатну квартиру, щоб доглядати дитину, яку вони залишили, а потім перевезла маля до себе. Спочатку жінка брата взагалі не мала їхати з ним, а потім побачила, що добротою свекрухи можна користуватись та й подалась світ за очі.

– Діти, а як же я тут сама? Софійка ще ж дуже маленька! – твердила мама.

– Не переживайте, ви двоє дітей виростили, та ще й яких. От і з нашою впораєтесь цих декілька місяців. А ми там все облаштуємо і заберемо дочку із собою. Все одно будемо там довго поки заробимо потрібну суму.

– Я все розумію, рідні мої, але ж це маля, тут постійний нагляд треба, а я на роботі.

– Та ми поїдемо, коли твоя відпустка почнеться, а там вже й заберемо малу або ж і взагалі повернемось, якщо нічого не вдасться.

Ну от мама на ці обіцянки-цяцянки і повелась. Загалом, на початку червня брат і його дружина вже відправились на заробітки. А наше життя перетворилось у хаос та жахіття. Маленька Софійка дуже звикла до мами і до її рук. Бабуся не могла покласти її на ліжечко, адже відразу починались крики на всю квартиру. Мама не мала вже сил терпіти це все і не могла нічого зробити з цим. Вже літа не ті.

Ще за перший місяць такого життя моя матір страшенно схудла. Якщо не помиляюсь, то близько 8 кілограмів втратила. А тато, який працює на заводі, не міг і нормально поспати, навіть у вихідний день. Під очима вимальовувались величезні темні кола.

Я намагалась допомагати, та зі мною племінниця була просто неконтрольованою. Та і я не особливо вміла поводитись із немовлятами в силу свого віку. Кожної неділі брат із невісткою телефонували до матері. Вона не агресувала до них, але постійно нагадувала, що терміни закінчуються і скоро вона мусить виходити на роботу.

Та, здається, подружжя і чути нічого не хотіло. Якось в таємниці від матері розібратися із сином подзвонив батько. Він їм показав, де раки зимують. Тож ще того самого вечора Олег перетелефонував до матері і сказав, що вони повертаються додому, адже за кордоном їм так і не вдалось облаштуватися належним чином.

Я була шалено рада, що нарешті моя матуся відпочине. Хто ж знав, що відпустка видасться для неї більш стомлюючою, як робота. Тепер вона ще й мені мало не щодня зауважує, щоб не поспішала виходити заміж, а тим більше народжувати дітей, якщо не впевнена, що зможу з ними впоратися.

КІНЕЦЬ.