Брат після весілля різко змінився. Раніше він нормально допомагав по-родинному, і йому також без проблем допомагали. А потім він поступово перевів усі родинні відносини у грошові. Усіх це обурило, особливо батьків, але всі прийняли правила гри. Тепер брат здивований і обурений тим, що йому ніхто допомагати просто так не хоче.

Те, що наречена у брата дивна, було видно одразу. Але до заповітного штампу в паспорт вона свою сутність контролювала, мабуть, боялася, що брата встигнуть надоумити. Потім почала потихеньку переробляти його під свій манер.

Але звалювати всю провину на невістку безглуздо, брат не маленький хлопчик, який не розуміє, що відбувається довкола. У нього теж є своя голова на плечах, а те, що він нею не користується, це вже зовсім інша історія. Загалом, почалося все явно з подачі дружини, а потім брат і сам смакував.

В нас сім’я взагалі дружна. Тато і мама спілкуються зі своїми братами та сестрами, ми з двоюрідними теж у добрих стосунках. На свята також гуляли широким сімейним колом.

Тато з братом по молодості ще у складчину купили велику ділянку. Там у нас спільний город, дачний будиночок та лазня. Усе будували разом, ні в кого жодних претензій не було. Завжди могли домовитись. На польові роботи виїжджали кількома машинами, займалися дружно, урожай ділили чесно.

З ремонтом така сама пісня – дружно взялися і за тиждень усе зробили. Про позичити грошей уже й не кажу, завжди своїх виручали.

Брат був вихований саме за таких умов і з такими настановами. У нього була машина, тому йому могла зателефонувати і мамина сестра, і двоюрідний брат, попросити допомогти щось чи когось привезти та відвезти. Якщо не було якихось непереборних перешкод, то брат не відмовляв.

У нас взагалі не прийнято рідні відмовляти, коли можеш допомогти. Ну і, відповідно, якщо братові треба було грошей позичии до зарплати чи машину підшаманити, то йому теж допомагали на перше прохання. Зрозуміло, безкоштовно.

А після весілля все змінилося. Дружину брата в сім’ю прийняли з усією душею, вона ж якось від нас трималася у стороні. Ну, насильно милий не будеш, ми не нав’язувалися. А вона все за братом ходила і говорила йому постійно, він потім в ефір ці слова передавав.

– А чому Саня не приїхав? – запитував він, коли ми вибралися черговим польовим десантом на дачу.

– Так він поперек потягнув, лежить заразим.

– Ясно. Але ж урожай на нього теж розрахований, так?

Від цього питання ми всі завмерли. Якби спустися інопланетянин, ми б здивувалися менше. Відповіли, що так, як завжди. Усі працюють у міру сил.

На наступні польові роботи брат із дружиною не з’явилися. То одна причина, то інша, і всі вагомі. Натомість як урожай пішов – тут як тут. Їм слова ніхто не сказав – беріть, не шкода. Вони й не соромилися.

Потім почалися загони з машиною. Зимою татовий брат попросив підкинути до вокзалу. Брат погодився і відразу озвучив ціну послуг. Дядько сторопів, але торгуватися не став, незручно було. З того часу безплатно брат не возив нікого. Навіть коли батька возив по саджанці, попросив сплатити бензин.

І так стало у всьому – за будь-яку допомогу брат просив грошей. Поклеїти шпалери – гроші, підвезти – гроші, допомогти підняти холодильник – гроші. З ним спілкуватися не перестали, але просити про щось припинили. Простіше заплатити вже іншій людині, ніж родичу, який гроші візьме, потім ще й по-родинному скаржиться, що мало дали.

Дружина його при цьому сама ні з ким на тему грошей не спілкувалася, начебто і не при справах. Але по ній було видно, що саме вона є автором нововведень. Що з брата, повторюся, вини не знімає.

Батьки такою ситуацією були дуже засмучені, але вдіяти нічого не могли. Розмови зводилися до заяви брата, що просить він за допомогу по-божому, а йому ще квартиру купувати. Від нього відстали, живи, як знаєш.

Нещодавно брат таки придбав квартиру. І відразу почав обдзвонювати рідню на предмет експрес-ремонту. По-родинному, як візьмемося та як зробимо. Йому виставили ціну за послуги бригади. Навіть знижку зробили, а він чомусь не оцінив.

– То ми ж рідня, зі свого гроші візьмете? — зі щирим подивом питав брат.

З ремонтом тема затихла, мабуть, зрозумів, що на поступки йому не підуть. Але як настав час машину перевзути, він сунувся знову до родича – двоюрідного брата, у якого свій гараж. Той погодився перекинути колеса, одразу озвучивши ціну.

– Та там роботи на півгодини! По-братському, зроби, га? – намагався він продавити родича.

– Та дружина ось у декрет збирається, кожна копійка на рахунку, вибач.

Минулими вихідними відзначали ювілей тіткм. Брат випив і почав з’ясовувати, чому це зникли родинні почуття. Ніхто допомагати безкоштовно не хоче. Людина людині вовк. Йому навіть пояснювати нічого не стали. Чоловікові майже сорок років, а він не бачить, що сам усю цю кашу заварив.

Між собою рідня спілкується на колишньому рівні, лише брат став білою вороною. Мабуть, не врахував, що відносини працюють в обидві сторони. Може щось зрозуміє, якось зміниться, мама з татом у це дуже вірять, а я ось сумніваюся. У його роки розумніти вже пізно.

КІНЕЦЬ.