Мама вже давно просила мене знайти для старшого брата наречену. Йому наступного року сорок років стукне, а він усе ще неодружений. Я молодша за нього на вісім років. І теж поки що незаміжня. Але в моєму оточенні багато красивих незаміжніх подружок.

Про моє майбутнє мама не хвилювалася. Була впевнена, що свого не втрачу і знайду вигідну пару. Я жвава, компанійська та комунікабельна. А ось брат Артем моя повна протилежність: сором’язливий, скромний і дуже тяжко йде на контакт.

Під тиском мами я розпочала кампанію з підбору нареченої для брата. Спочатку обрала серед подружок підходящі кандидатури. Потім знайомила їх із Артемом.

Деяких він одразу відкидав, з деякими навіть ходив на пару побачень. Але далі справа не просувалася. Запрошувала брата на вечірки, думала, що може хоч там зустріне свою наречену. Але й це було провальною витівкою.

На свій день народження запросила навіть малознайомих вільних дівчат, може цього разу пощастить. Але ні, жодна Артему не сподобалася.

Маю університетську подругу, розлучену з дочкою трьох років. Вона часто з дитиною приходила до мене в гості, побалакати і розвіятися. Кандидаткою нареченої для брата я її ніяк не розглядала: мамі суворо була потрібна невістка без сумного досвіду шлюбу і без дітей.

Якось подруга Анна засиділася у мене в гостях. Несподівано приїхав брат, привіз посилку зі смаколиками від мами. А було вже пізно, Анна переживала, як з малечею додому добереться додому. Артем благородно запропонував підвезти їх своєю машиною, тим більше їхати в один бік.

І ось хто знав, що Артем та Анна сподобаються один одному. Більше того, у них закрутився роман. Прямо кохання з першого погляду.

А який наганяй я отримала від мами.

– Я ж казала, познайом Артема з дівчиною без причепа.

– Я їх не зводила. Вони ненароком зустрілися у мене в квартирі. А потім у них все закрутилось і завертілося.

– Ти мала перешкодити їм. Навіщо дозволила братові підвезти її? Знаю цих розведенок. Тільки й мріють, як доброго чоловіка до рук прибрати та жити за його рахунок. Тепер ти зобов’язана їх негайно посварити та розвести!

Як не намагалася переконати маму, що Анна хороша жінка, добра і господарська, просто не пощастило з чоловіком, марно.

Мати стояла на своєму. І продовжувала звинувачувати мене, що це я на Артема хомут із причепом повісила. А тепер ще й повинна переконати Анну відстати від брата.

Мама давила й на Артема, навіть із Анною зустрічалася, щоб її від сина відвадити. Все марно. Анна із донькою переїхали жити до Артема. І більше – збиралися зіграти скромне весілля.

Дізнавшись про майбутнє весілля, мама знову на мене кричала.

– Це ти винна, що тепер Артем повинен утримувати не лише цю розведену, а й її дочку. Скільки я переконувала тебе, що їх треба посварити. Навіщо ти їх познайомила?

– Мамо, вони чудова пара, кохають один одного. Заспокойся вже і змирись.

– Не бути цьому! Ніколи я цю нахабницю не прийму в сім’ю. Він не повинен утримувати чужу дитину.

– Тоді ти і сина втратиш. А дівчинку Артем полюбив, як рідну.

– Якщо познайомила його з цією хижачкою, то й плати йому гроші на утримання її дочки.

– Анна непогані аліменти отримує на дочку, і колишній завжди допомагає дівчинці. Вона сама може її виховати і підняти.

– Так вона ще й із колишнім чоловіком зустрічається! Може і спить з ним?! Ще й рогоносцем хочуть зробити!

– Мамо, не перекручуй мої слова. У Артема все добре, і він нарешті знайшов свою половинку.

– Це ти знайшла йому найгіршу пару. Навіщо ж я тільки попросила тебе дружину моєму синочку знайти. Зруйнувала його життя!

Переконувати маму, це як воювати з вітряками – марно. Вона просто стояла на своєму і продовжувала звинувачувати мене в усьому.

Артему я передала цю неприємну розмову з мамою. Йому дісталося не менше, ніж мені. Але брат сподівається, що з часом мама зрозуміє, що Анна – його жінка, на яку він чекав стільки років. А її дочка – просто янголятко. Може, навіть зможе їх полюбити.

Артем упевнений, що мама згодом прийме його дівчаток. Тим більше на неї чекає сюрприз – скоро в їхній сімʼї буде поповнення. Ось тільки я думаю, як цю новину справді сприйме моя мама?

КІНЕЦЬ.