Ще на при кінці весни ми з чоловіком купили будинок у селі. Його рідний брат також живе у цьому селі неподалік нас.

Подвір’я у нас велике, тому ми вирішили, що поставимо альтанку і це буде наша зона відпочинку.

Близько двох місяців чоловік сам все будував та облаштовував місце, щоб потім ми могли там відпочивати та смажити шашлики. До кінця літа все було готове і наша мрія стала реальністю. Тому на честь чого ми запросили чоловікового брата зі своєю сім’єю, щоб відсвяткувати.

Вони були в захваті від того, що мій чоловік зробив це усе сам.

Звісно їм також сподобалась наша альтанка.

Після того як ми разом там відпочили, чоловік їм сказав, що ми завжди їх раді бачити й вони будь-коли можуть приходити у гості. Близько другої години ночі вони пішли додому.

Навіть не пройшло декілька днів як брат з родиною прийшли до нас в альтанку. Та саме в той день ми були дуже стомлені, адже цілий день допомагали моїм батькам на городі. Ми не хотіли смажити шашлики, ми мріяли про відпочинок.

Але їм не змогли відмовити, адже вони принесли усе готове, залишилось тільки посмажити шалик.

Тому ми з ними знову сиділи в альтанці до ночі. Звісно ми добре провели час, але не настільки як хотілося б. Ми хотіли нарешті піти спати й відпочити.

Зранку ми вже й забули, що вчора у нас були гості. Та даремно. Не пройшло й три дні, як вони знову прийшли до нас. Як на мене, то це не дуже гарно з їхньої сторони.

Але найголовніше, що вони ніколи нас заздалегідь не попереджували, що прийдуть у гості.

Ми люди сімейні й деколи хочемо просто разом бути, а не з гостями.

Ми з чоловіком поговорили та знайшли причину чому вони так часто почали до нас приходити.

Ми обоє вважаємо, що є тільки одна причина – наша альтанка.

Але чомусь брат не поспішає у своєму подвір’ї роботи зону для відпочинку, тому вони йдуть до нас.

Але коли брат з сім’єю вчергове прийшли, ми їм відмовили й пояснили, що маємо особисті плани на цей вечір.

Можливо ми вчинили не гарно, але інакше вони просто не розуміють. Але вони на наші слова нам відповіли, що вони можуть самі посидіти у нас, а ми можемо йти вирішувати свої справи. Ці слова звучали смішно, але вони говорили абсолютно серйозно.

Вони хотіли відпочити у нашій альтанці, навіть і без нас.

Ми цього не витримали.

Наступного дня на паркані ми поставили нові замки.

На брата та його родину не звертаємо увагу. Вони час від часу телефонують та намагаються напросити у гості й будь-які наші відмови не розуміють.

Невже не зрозуміло, що ми проти чи можливо вони просто вдають, що не розуміють?

Ми вирішили відпочити удвох, зробили собі кави та хотіла обговорити питання, які давно відкладали, але знову зателефонував брат чоловіка і почав винити нас, що ми не хочемо спілкуватися з родиною та стали зарозумілими.

І також, що ми змінилися у гіршу сторону, бо вирішили провести час удвох і відпочити від чоловікового брата і його родини.

Нісенітниця! Що ще можна сказати.

КІНЕЦЬ.