Через півроку після знайомства, хлопець запропонував жити разом, але винаймати квартиру не погодився, сказавши, що в нього велика квартира і місця нам вистачить.

Я одразу відмовилася. Не хотілося жити разом з його батьками, особливо з мамою, яка за першого знайомства мені відразу не сподобалася.

Мені здалося, що й від мене вона не в захваті. Але Борис переконав мене, що все буде добре, що ми матимемо окрему кімнату, і до нас ніхто не втручатиметься.

Спершу так і було, але не довго. Мама Бориса постійно всім була незадоволена, робила зауваження, все після мене переробляла, а одного разу навіть сказала: де ти виросла, і хто тебе так вчив прибирати?

Вона це спеціально завжди казала при синові, щоб він знав, кого привів у будинок, і потай сподівалася, що він передумає на мені одружитися. Хоча весілля ми не планували, вирішили пожити років зо два, щоб зрозуміти, хочемо ми створювати сім’ю чи ні.

Мати Бориса звикла у всьому його контролювати, а він не заперечує, звик уже, а от я так не можу. Я з багатодітної родини, і оскільки після мене було ще двоє молодших братів, то я рано навчилася не лише обслуговувати себе, а й допомагати мамі, стежити за молодшими дітьми.

Я вмію і готувати, і в’язати, але все, що я не роблю, майбутня свекруха не схвалює. Але мені прикро, що Борис у всьому її підтримує, і навпаки, ще й мені дорікає, що я без поваги ставлюся до його мами, яка мені тільки добра бажає.

Я все більше розумію, що зробила помилку, погодившись жити в них, і тепер не знаю, що робити. Тим більше, що Борис, раніше такий уважний, дуже змінився, вечорами після роботи сидить за комп’ютером, і крім комп’ютерних ігор, його нічого не цікавить.

Я поки що не можу піти, бо мені навіть жити ніде, тих грошей, що я заробляю, ледве вистачає прожити, а платити за квартиру не зможу. Батьки кажуть, щоб я їхала назад додому, але там містечко маленьке і навряд чи я взагалі знайду роботу.

Зараз намагаюся знайти іншу роботу, з більшою зарплатою, але так як у мене ще не достатньо досвіду, скрізь відмовляють. Про це нікому поки не говорю, навіть Борису, але розумію, що заміж за нього я вже не хочу.

КІНЕЦЬ.