Мені 30 років, звуть Максим, трохи більше року тому ми з Надійкою одружилися і у нас народилася дочка.

На весіллі нам подарували гроші, а оскільки ми жили на орендованій квартирі, то вирішили взяти квартиру під виплату в новобудові, щоб дружина при надії і я не жили у якогось дядька.

Взяли ми кредит, купили квартиру, заселилися. Почали обживатися і робити ремонт і – гоп! До нас моя люба теща Вікторія Дмитрівна заселила свого 18-річного сина.

Треба сказати, що в нашому місті є ще рідня дружини, але там у квартирі живуть три жінки, і теща вирішила, що краще поселити синочка у нас, в нашій новій квартирі.

Мене не запитали, чи хочу я, щоб у нас хтось жив із родичів, чи ні, і на яких умовах. У хлопця цього характер не простий і норовливий, він мамин улюбленець, все йому дозволяють. Мене ж само виховували інакше, я звик працювати і переважно всього досягати сам.

Надя не проти, щоб він жив у нас, але у її сім’ї всі згуртовані і готові жити разом на одній площі хоч пів життя, я ж іншого складу – з 18 років не живу з батьками, вже років з 12 умію і готувати, і прибирати. Мене привчили бути самостійним.

І от у мене запитання – чи правильно вчинила моя теща, заселивши сина до нас? Богдан нічого не хоче робити, і з ліжка не піднімеш, через це у нас суперечки з дружиною, а теща не знає цього всього.

Надя не розповідає мамі про це, я дружині і по хорошому говорив, що нехай її брат поводиться краще, допомагає щось, а не чекає, коли його на готові сніданки-обіди-вечері запросимо. Але у них настільки тісний зв’язок в родині, що я і моя думка ні для кого нічого не значать.

Але мене гнітить ця обстановка, але ж нам допомогли грошима на початковий внесок саме рідні дружини, тому мені доводиться це терпіти. Я люблю порядок і лад у всьому, але нашій оселі це тільки сниться, бо Надя не дуже привчена підтримувати чистоту. Чому її тільки теща вчила?

І як мені поводитися, підкажіть? А тут ще Великдень і вони всі приїдуть, зберуться на всі три вихідні на наших 42-х квадратних метрах: теща, її чоловік, собака і ми тут троє дорослих і дитина. А дозволу запитатися, щоб приїхати чи подумати про те, що вони можуть збентежити молоду сім’ю – це не про них.

Коли я одружився, я хотів жити з дружиною і дитиною самостійно, без батьків, бо я звик до цього, а дружина – ні, їй оця вся вічна рідня під одним дахом з нами подобається.

Я намагаюся Надю чомусь навчити, без батьків обходиться, вчу готувати, прибирати, ще щось по дому. Але вона ображається на це, робить все неохоче, каже, що втомлюється.

Як гадаєте, чи варто обговорити цю проблему з тещою і її сином? Вирішити все в сімейному колі чи краще окремо, спочатку з дружиною все обговорити?

Але Надя мене не особливо слухає, вважає своїх батьків прикладом. З цим я не сперечаюся, але теща як то кажуть у спідниці дітей тримає, і мене це не влаштовує, а як можна все це вирішити і з чого почати – не знаю.

Прошу допомоги порадою! У мене самого бажання – покинути це все і лишити їх усіх.

Хоча дружина каже, що я мало не в усьому правий, та водночас себе вона не правою не вважає.

Я запитую: ти б не хотіла жити самостійно? – вона мовчить.

Відчуваю, що до цього вона поки не готова. Як батьки приїдуть у Наді аж іскри щастя в очах. Дружині 25 років буде, мені скоро 31, і на мою думку час ставати дорослими.

Підкажіть, з чого почати покращувати стосунки з дружиною дружини і як усе це пояснити тещі?

Дякую заздалегідь!

Всім добра.

Джерело