“Без сина додому можеш не вертатись!”,- сказала мені свекруха, коли я сідала в машину, щоб їхати до пологового народжувати.

Мої свекри мріяли про онука. Дівчаток вони абсолютно не визнавали. Зі своїми онучками бабуся з дідусем не бавились і взагалі відмовлялись їх няньчити.

Хоч як мої донечки не горнулись до них, але зустрічались із холодною стіною байдужості.

Свекор зі свекрухою мріяли, щоб хоч один із синів подарував їм спадкоємця, який збереже та передасть прізвище нащадкам. Але, як на зло, всі три невістки, зі мною включно, народжували лише дівчаток.

На щастя мій чоловік, як і обоє його братів любили своїх дітей не залежно від статі й взагалі ніколи на цьому не зациклювались. У нас щасливі сім’ї, збудовані на коханні та взаємопідтримці. Головне, аби всі були здорові, а решта – дрібниці.

Народжувати третю доньку я їхала у сльозах. Лише ми з чоловіком лишились жити з його батьками. Тому я хвилювалась, що мене з третьою донечкою можуть взагалі на поріг не впустити.

Народила швидко, без ускладнень. Донечка була не настільки великою, як показував мій живіт. Лікаря це неабияк здивувало. Та за двадцять хвилин ми зрозуміли в чому причина, коли в мене почались повторні перейми.

Так на світ з’явився другий малюк – мій синочок. На обстеженні його просто не помітили за сестричкою. Лікар чула обидва серцебиття, але вирішила, що просто здалось, бо більше ніяких ознак виявлено не було.

Не зважаючи на величезну втому та виснаженість, у цей момент я була неймовірно щасливою. Мене ніхто не виставить за двері. Я зробила подвиг, на який сама не очікувала.

Всі були вражені. Особливо чоловік. Тепер він справді багатодітний батько. Що вже й казати про його батьків. Вони тішились, мов малі діти.

Я ще ніколи їх не бачила настільки задоволеними.

Вони зустрічали нас із пологового з усіма почестями, наче ми королівська сім’я.

Нарешті від мене відчепляться і перестануть докоряти тим, що не народила їм онука.

Так, в одну мить, я стала улюбленою невісткою.

Бабуся з дідусем не відходять від колиски. Вони носяться з моїм сином, як зі скарбом. А мені легше, я маю більше часу на своїх дівчаток.

КІНЕЦЬ.