Тато й мама Олександри вже давно немолоді люди, отримують пенсію.

Їм обом зараз дуже непросто, адже пенсія мізерна, на комунальні, на продукти і більше ні на що не залишається грошей.

Олександра вже не раз пропонувала батькам своїм, що щомісяця буде давати їм по дві тисячі гривень, вона порахувала, що може виділити для них таку суму, але вони відмовилися.

Тато й мама відразу запевнили доньку, що гроші їм не потрібні, вони з усім впораються самі і не хочуть бути тягарем для своєї дитини.

Батьки Олександри купують собі необхідні речі, а онукам своїм різні подарунки.

А одного разу Олександру набрала мама її і, несподівано, попросила перекинути їм на картку 15 тисяч гривень.

Мама скаржилася, казала, що не справляться зараз самі, у них нещодавно зламалася пральна машинка, ремонтувати її не хочуть, вона вже стара, а хочуть купити нову, батько видивився економну, сучасну і надійну.

Вони обоє вирішили, що буде дешевше купити нову, ніж постійну ремонтувати стару, яка в будь-який момент знову може зламатися.

Олександра, звісно, в той же вечір перерахувала мамі гроші.

Батьки машинку купили, залишилися, задоволені, дякували доньці, хоча у неї пральна машинка в два рази дешевша.

А вже десь через два тижні мама зібралася до стоматолога та стала просити знову гроші в доньки.

Суму мама просить чималеньку, попрохала, щоб та перекинула їй на картку 8 тисяч гривень, зуби потрібно ремонтувати, а немає за що, для пенсіонерів, мовляв, ця сума просто не посильна.

Донька знову дала гроші, зрозуміло, що в такому вона мамі відмовити не могла. Та й сама добре розуміла, що мама таку суму не збере, та й проблема серйозна – зуби, за ними краще доглядати потрібно зараз, бо потім ще дорожче обійдеться все.

А через пару днів мама її знову телефонує, ще 8 тисяч потрібно, думали там одна проблема, але ще вилізло щось, а зуби на старості років дуже потрібні, і вона це знає сама.

І Олександра знову гроші перерахувала мамі, хоча вже сама залишилася з двома тисячами гривень, хоча до зарплати ще довго чекати було.

Батьки живуть самі від пенсії, до пенсії, кажуть, що з усім впораються самі і не потрібно, щоб донька їм щомісяця виділяла якусь невеличку суму, не хочуть, мовляв, обтяжувати її.

Але гроші не відкладають вони, купують онукам непотрібні подарунки. А сама Олександра вже задумалася, не знає, як батькам сказати, що такі суми їй і самій не по кишені, батькам потрібно трохи економити, щоб не забирати останнє в доньки.

Що тут потрібно доньці сказати, щоб не образити батьків, але щоб і вони, нарешті, зрозуміли, що їй гроші теж на голову не сипляться?

І ніби й не космічні суми просять батьки, але для Олександри вони чималі. Невже не правильно було б, щоб донька їм щомісяця якусь, посильну для неї, суму грошей давала, а вони відкладали трішки, щоб потім на все в них було, в не телефонувати несподівано з проханням “дай нам 10 тисяч доню, дуже вже потрібно”?

Джерело