Батьки мого чоловіка чомусь вважають, що я маю віддавати їм всю свою зарплату. Вони думають, що раз я живу у них, то мушу і купувати все на стіл і в будинок.

Але я вважаю, що на такий натовп мешканців і родичів – усього 9 чоловік в будинку – я не зобов’язана витрачати свою зарплату. Я працюю, щоб забезпечити хоч би себе – свої потреби, догляд за собою.

Розповім спочатку свою історію і поясню особливості нашого життя на даний момент. Після весілля ми стали жити з чоловіком у будинку його батьків. В домі живуть 9 людей, разом зі мною і чоловіком. З цих 9 людей – 2 двоюрідні сестри романа. племінниці свекра.

У нас дуже галасливо до другої години ночі. Якщо попросити їх зробити вночі телевізор тихіше, то ще гірше буде. Свекруха щодня спить до 12 дня, не працює. Окрім мешканців будинку, до нас щодня приходять гості. Я постійно щось готую і весь час доводиться всіх обслуговувати.

Недавно я вийшла на роботу, але тепер свекри хочуть забирати мою зарплатню. Рома теж працює, частину грошей дає матері на комуналку і продукти.

До весілля ми рік жили з Романом окремо і все було чудово: спокійно, ніхто не турбував, я могла робити свої справи. Зараз у нас немає можливості жити із чоловіком окремо, винаймати квартиру – дуже маленькі зарплати.

А ось так під одним дахом з родичами ми не можемо побудувати свою сім’ю, оскільки свекри диктують свої правила життя. Ми хочемо дитину, але нам не дозволяє матеріальне становище.

Я не можу змиритися з тим фактом, що вони вимагають мою зарплату, а зарплата у мене і так дуже маленька. Я втомилася від постійного шуму та натовпу в будинку. Спокою немає ні вдень, ні вночі.

Коли я не працювала, то я все сама робила в хаті, їм не подобалося те, що я ходила до своєї мами раз на тиждень. Зараз я працюю – хочуть мої гроші.

Я розумію, що єдиний вихід – це відокремлюватися, але в нас поки що немає такої фінансової можливості. Я не знаю, що робити і скільки я зможу ще ось так існувати. Зі свого боку я і зараз допомагаю по дому, ввічлива до всіх. Але їм цього мало.

Чоловік мене розуміє та підтримує. Рома неодноразово намагався з ними поговорити на цю тему, але вони його не слухають. Вони думають що раз я живу у них, то мушу і купувати все на стіл і в будинок.

Але я вважаю, що на такий натовп мешканців і родичів я не зобов’язана витрачати свою зарплату. Я працюю, щоб забезпечити хоч би себе – свої потреби, догляд за собою. Двоюрідна сестра Романа, яка живе з нами. теж працює, однак у неї не просять грошей.

Прошу вашої поради, аде все це не справедливо по відношенню до мене. Моя мама живе в однокімнатній квартирі, вона не здорова, працювати не може, тому я віддаю їй 2 тисячі гривень на місяць як допомогу.

Ось така у мене не весела ситуація і я дуже прошу поділитися зі мною якимись домками, як мені можна покращити своє життя і життя нашої молодої родини в цілому.

Джерело